Біблія українською мовою

Книга Іова

Розділ 7
1: Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
2: Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3: так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
4: Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...
5: Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...
6: А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
7: Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
8: Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
9: Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
10: не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...
11: Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
12: Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
13: Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
14: то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
15: І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
16: Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
17: Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
18: Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...
19: Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
20: Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
21: І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

← попередній розділ

наступний розділ →