Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
2: Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
3: Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
4: Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5: Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6: Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7: бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8: А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9: Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10: бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11: щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12: Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13: Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14: вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15: І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16: і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17: Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18: Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
19: В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20: Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
21: Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22: З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23: Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24: І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
25: І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
26: І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27: Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 37
1: Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
2: Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
3: його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
4: За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5: Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
6: До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
7: Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
8: І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
9: Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
10: Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
11: Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
12: і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
13: він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
14: Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
15: Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
16: Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
17: ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
18: Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
19: Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
20: Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
21: І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
22: Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
23: Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
24: Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.