Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2: Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
3: Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
4: того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
5: А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
6: Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
7: Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
8: Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
9: вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
10: Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
11: Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
12: І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
13: у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
14: спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
15: і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
16: Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17: Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
18: Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
19: Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
20: Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
21: Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...