Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 31
1: Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?
2: І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?
3: Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?
4: Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?
5: Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,
6: то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!
7: Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,
8: то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!
9: Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,
10: то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!
11: Бо гидота оце, й це провина підсудна,
12: бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...
13: Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,
14: то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?
15: Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?
16: Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?
17: Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?
18: Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!
19: Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,
20: чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?
21: Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,
22: хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!
23: Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...
24: Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?
25: Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
26: Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,
27: то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
28: це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29: Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
30: Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
31: Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
32: Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
33: Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34: Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
35: О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
36: Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
37: Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
38: Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
39: якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
40: то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.