Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга Іова

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 29
1: І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
2: о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,
3: коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;
4: як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,
5: коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,
6: коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!
7: коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє,—
8: юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;
9: князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
10: голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.
11: Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,
12: тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.
13: Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.
14: Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.
15: Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
16: батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
17: Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.
18: І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;
19: корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
20: слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
21: Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
22: Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
23: Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
24: Бувало, усміхнуся їм— вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.
25: Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.
← попередній розділнаступний розділ →