Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: І Йов далі вів мову свою та й казав:
2: Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
3: і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
4: неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
5: Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
6: за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
7: нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
8: Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
9: Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
10: Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
11: Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
12: таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
13: Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
14: Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
15: Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16: Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
17: то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...
18: Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
19: він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...
20: Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
21: східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...
22: Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23: Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...