Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...
2: Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...
3: Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?
4: Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.
5: Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
6: Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...
7: З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...
8: Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
9: І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.
10: Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...
11: Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
12: вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
13: Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...
14: До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...
15: Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?
16: До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...