Книга Іова

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
2: вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...
3: І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
4: Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
5: Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
6: відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...
7: Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
8: якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
9: то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
10: А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...
11: Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
12: так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
13: О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
14: Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
15: Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
16: бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
17: провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...
18: Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
19: каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...
20: Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...
21: Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...
22: Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..