Святе Письмо

Книга Іова

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 10
1: Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
2: Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3: Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
4: Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
5: Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
6: що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
7: хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
8: Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
9: Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
10: Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
11: Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12: Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13: А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
14: якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
15: Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
16: А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
17: поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
18: І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
19: як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
20: Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
21: поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
22: до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
← попередній розділ
Розділ 42
1: А Йов відповів Господеві й сказав:
2: Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе!
3: Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів... Це чудніше від мене, й не знаю його:
4: Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, ти ж Мені поясни...
5: Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе...
6: Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!...
7: І сталося по тому, як Господь промовив ці слова до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх приятелів, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
8: А тепер візьміть собі сім бичків та сім баранів, і йдіть до Мого раба Йова, і принесете цілопалення за себе, а Мій раб Йов помолиться за вас, бо тільки з ним Я буду рахуватися, щоб не вчинити вам злої речі, бо ви не говорили слушного про Мене, як раб Мій Йов.
9: І пішли теманянин Еліфаз, і шух'янин Білдад, та нааматянин Цофар, і зробили, як говорив їм Господь. І споглянув Господь на Йова.
10: І Господь привернув Йова до першого стану, коли він помолився за своїх приятелів. І помножив Господь усе, що Йов мав, удвоє.
11: І поприходили до нього всі брати його, і всі сестри його та всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хитали над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спровадив на нього. І дали вони йому кожен по одній кеситі, і кожен по одній золотій обручці.
12: А Господь поблагословив останок днів Йова більше від початку його, і було в нього чотирнадцять тисяч дрібної худоби, і шість тисяч верблюдів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.
13: І було в нього семеро синів та три дочки.
14: І назвав він ім'я першій: Єміма, і ім'я другій: Кеція, а ім'я третій: Керен-Гаппух.
15: І таких вродливих жінок, як Йовові дочки, не знайшлося по всій землі. І дав їм їх батько спадщину поміж їхніми братами.
16: А Йов жив по тому сотню й сорок років, і побачив синів своїх та синів синів своїх, чотири поколінні.
17: І впокоївся Йов старим та насиченим днями.
← попередній розділ