Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: Іісус же пішов на гору Єлеонську.
2: А вранці знов прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
3: Ось книжники і фарисеї привели до Нього жінку, схоплену в перелюбстві, і, поставивши її посередині, сказали Йому:
4: Учителю! цю жінку взяли нині в перелюбстві;
5: а Мойсей у законі заповів нам побивати таких камінням, а Ти що скажеш?
6: Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти що-небудь для звинувачення Його. Але Іісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
7: Коли ж продовжували питати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
8: І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
9: Вони ж, почувши це, і будучи докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Іісус і жінка, яка стояла посередині.
10: Іісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! де ті, що звинувачували тебе? ніхто не осудив тебе?
11: Вона відповіла: ніхто, Господи. Іісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди і більше не гріши.
12: Іісус знову говорив до народу і сказав їм: Я світло світові; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
13: Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
14: Іісус сказав їм у відповідь: якщо Я і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве; бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15: Ви судите по плоті; Я не суджу нікого.
16: А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який послав Мене.
17: А і в законі вашому написано, що свідчення двох чоловік є правдиве (Втор. 19,15).
18: Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Котрий послав Мене.
19: Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Іісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
20: Ці слова говорив Іісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
21: Знову сказав їм Іісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
22: Говорили ж іудеї: невже Він уб'є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
23: Він сказав їм: ви від нижніх, Я від вишніх; ви від світу цього, Я не від цього світу.
24: Тому Я і сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших, бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
25: Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Іісус відповів їм: від початку Сущий, як і кажу вам.
26: Багато маю говорити і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
27: Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
28: Сказав же їм Іісус: коли вознесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
29: Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
30: Коли Він це говорив, багато увірували в Нього.
31: Тоді Іісус сказав іудеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно Мої учні,
32: і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
33: Йому відповідали: ми рід Авраама і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
34: Іісус відповів їм: істинно, кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
35: Але раб не перебуває в домі вічно, син перебуває вічно.
36: Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
37: Знаю, що ви рід Авраама, однак шукаєте вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
38: Я говорю те, що бачив у Отця Мого; а ви робите те, що бачили в отця вашого.
39: Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Іісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то діла Авраамові робили б.
40: А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам істину, яку чув від Бога: Авраам цього не робив.
41: Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; одного Отця маємо, Бога.
42: Іісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
43: Чому ви не розумієте Моїх слів? тому що не можете чути слова Мого.
44: Ваш отець диявол; і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він був людиновбивця споконвіку і не встояв в істині, бо нема в ньому істини. Коли говорить він неправду, говорить своє, бо він лжець і батько неправди.
45: А як Я істину говорю, то не вірите Мені.
46: Хто з вас звинуватить Мене у неправді? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
47: Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви не слухаєте тому, що ви не від Бога.
48: На це іудеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
49: Іісус відповів: у Мені біса нема; але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
50: А втім, Я не шукаю слави Моєї: є Той, Хто шукає і судить.
51: Істинно, істинно кажу вам: хто буде дотримуватися слова Мого, той не побачить смерті повік.
52: Іудеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слова Мого буде дотримуватися, той не зазнає смерті повік.
53: Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? і від пророків, які померли: чим Ти Себе робиш?
54: Іісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Котрого ви говорите, що Він Бог ваш.
55: І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібний до вас лжець. Але Я знаю Його і дотримую слово Його.
56: Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив і зрадів.
57: На це сказали Йому іудеї: Тобі нема ще й п'ятидесяти років,– і Ти бачив Авраама?
58: Іісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніше, ніж був Авраам, Я є.
59: Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Іісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і пішов далі.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2: Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3: Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4: Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5: Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6: Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7: Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8: Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9: Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10: а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11: Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12: Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13: Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14: Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15: і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16: Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17: Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18: Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п'ятнадцять.
19: І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20: Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21: Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22: Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23: Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24: Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25: Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26: І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27: Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28: Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
29: Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
30: Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31: Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32: Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33: Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34: І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35: Іісус просльозився.
36: Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37: А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38: Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39: Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40: Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41: І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42: Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43: Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44: І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв'яжіть його, хай іде.
45: Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46: А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47: Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48: Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49: Один же з них, на ім'я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50: і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51: Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52: і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53: З того дня змовились убити Його.
54: І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55: Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56: Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57: А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.