Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Коли ж Іісус довідався про почуте фарисеями, що Він більше збирає учнів і хрестить, ніж Іоанн,–
2: хоч Іісус Сам не хрестив, а учні Його,–
3: то залишив Іудею і знов пішов до Галілеї.
4: Належало ж Йому проходити через Самарію.
5: Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сіхар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
6: Там був колодязь Якова. Іісус, втомившись з дороги, сів біля колодязя. Було близько шостої години.
7: Приходить жінка з Самарії набрати води. Іісус говорить їй: дай Мені напитися.
8: Бо учні Його пішли до міста, щоб купити їжі.
9: Жінка самарянка каже Йому: як ти, будучи іудеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже іудеї не спілкуються з самарянами.
10: Іісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитись, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
11: Говорить Йому жінка: господарю! тобі і зачерпнути нічим, а колодязь глибокий; звідки ж ти маєш воду живу?
12: Невже ти більший за батька нашого Якова, котрий дав нам колодязь цей, і сам з нього пив, і діти його, і худоба його?
13: Іісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п'є цю воду, знову захоче пити,
14: а хто питиме воду, яку Я дам йому, той не захоче пити повік; але вода, яку Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15: Говорить Йому жінка: господарю! дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
16: Іісус говорить їй: іди, поклич чоловіка свого і приходь сюди.
17: Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Іісус: правду ти сказала, що чоловіка не маєш,
18: бо п'ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти справедливо сказала.
19: Жінка говорить Йому: Господи! бачу, що Ти пророк.
20: Батьки наші поклонялись на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Ієрусалимі.
21: Іісус говорить їй: повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві і не на цій горі, і не в Ієрусалимі.
22: Ви не знаєте, чому кланяєтесь, а ми знаємо, чому кланяємось, бо спасіння від іудеїв.
23: Але прийде час і прийшов уже, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві в дусі і істині, бо таких поклонників Отець шукає Собі.
24: Бог є дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися в дусі і істині.
25: Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
26: Іісус сказав їй: це Я, Котрий говорю з тобою.
27: В цей час прийшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? або: про що говориш з нею?
28: Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
29: ідіть, побачите Чоловіка, Котрий сказав мені все, що я зробила; чи не Він Христос?
30: Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
31: Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві! їж.
32: Він же сказав їм: у Мене є їжа, якої ви не знаєте.
33: Тому учні говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
34: Іісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
35: Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони побіліли і готові до жнив.
36: Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сіяч і жнець разом раділи,
37: бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
38: Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
39: І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка свідчила, що Він сказав їй все, що вона зробила.
40: І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41: І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
42: А жінці тій говорили: вже не за твоїми словами віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
43: Як минуло ж два дні Він вийшов звідти і пішов до Галілеї,
44: бо Сам Іісус свідчив, що пророк не має честі у cвоїй вітчизні.
45: Коли Він прийшов до Галілеї, то галілеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Ієрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
46: Отож Іісус знову прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду на вино. В Капернаумі був царедворець, у якого син був хворий.
47: Він, почувши, що Іісус прийшов з Іудеї в Галілею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
48: Іісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
49: Царедворець говорить Йому: Господи! прийди, поки не вмер син мій.
50: Іісус каже йому: іди, син твій здоровий. Він повірив слову, що сказав йому Іісус, і пішов.
51: На дорозі зустріли його слуги його і сказали: син твій здоровий.
52: Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
53: З цього батько дізнався, що це був той час, коли Іісус сказав йому: син твій здоровий, і увірував сам і весь дім його.
54: Це вже друге чудо сотворив Іісус, повернувшись з Іудеї в Галілею.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.
2: І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,
3: і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.
4: Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.
5: Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!
6: Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.
7: Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.
8: Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.
9: І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.
10: Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп'яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
11: Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
12: З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.
13: Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон, а по-єврейськи Гаввафа.
14: Тоді була п'ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!
15: Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.
16: І тоді він видав Його їм на розп'яття. І взяли Іісуса і повели.
17: І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;
18: там розп'яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.
19: Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.
20: Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп'ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.
21: Первосвященники ж іудейські сказали Пілатові: не пиши: Цар Іудейський, але що Він говорив: Я Цар Іудейський.
22: Пілат відповів: що я написав, те написав.
23: Воїни ж, коли розп'яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху,
24: і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21,19). Так воїни і зробили.
25: Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26: Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.
27: Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.
28: Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!
29: Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
30: Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
31: А як тоді була п'ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.
32: І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп'ятого з Ним.
33: А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.
34: Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.
35: І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.
36: Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).
37: Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).
38: Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.
39: Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.
40: І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.
41: На тому місці, де Його розп'яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.
42: Там поклали Іісуса заради п'ятниці іудейської, тому що гроб був близько.