Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Був же чоловік з фарисеїв, на ім'я Никодим, із начальників іудейських.
2: Він вночі прийшов до Іісуса і сказав Йому: Равві! ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо таких чудес, які Ти твориш, ніхто не може творити, якщо не буде з ним Бог.
3: Іісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
4: Никодим говорить Йому: як може людина родитися, будучи старою? хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?
5: Іісус відповів: істинно, істинно кажу тобі, якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже.
6: Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7: Не дивуйся тому, що Я сказав тобі: треба вам родитися звище.
8: Дух дихає, де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.
9: Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?
10: Іісус відповів йому і сказав: ти – учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?
11: Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.
12: Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?
13: Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.
14: І як Мойсей возніс змія в пустині, так належить піднесеному бути Синові Людському,
15: щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
16: Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
17: Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ був спасений через Нього.
18: Віруючий в Нього не буде осуджений, а невіруючий уже осуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.
19: Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були злі;
20: бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились діла його, бо вони злі,
21: а хто поступає по правді, йде до світла, щоб відкрились діла його, бо вони творені в Бозі.
22: Після цього прийшов Іісус з учнями Своїми в Іудейську землю, і там жив з ними і хрестив.
23: Іоанн же хрестив в Єноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди і хрестилися,
24: бо Іоанн ще не був ув'язнений в темницю.
25: Тоді виникла суперечка учнів Іоанна з іудеями про очищення.
26: І прийшли до Іоанна і сказали йому: равві! Той, Котрий був з тобою по той бік Іордана, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27: Іоанн сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.
28: Ви самі мені свідки в тому, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.
29: Хто має наречену, той наречений, а друг нареченого, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос нареченого. Отже, ця радість моя сповнилась.
30: Йому належить рости, а мені умалятися.
31: Хто з неба приходить, над усіма є, а хто від землі – земний і є і по-земному говорить; Хто з неба приходить, є вище всіх,
32: і що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.
33: Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний,
34: бо Той, Котрого послав Бог, говорить слова Божі; бо не мірою дає Бог Духа.
35: Отець любить Сина і все дав у руки Його.
36: Віруючий в Сина має життя вічне, а невіруючий в Сина не побачить життя, а гнів Божий перебуває на ньому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Після цього було іудейське свято, і прийшов Іісус до Ієрусалима.
2: В Ієрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Віфезда, яка мала п'ять критих ходів.
3: У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4: бо Ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5: Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6: Іісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7: Недужий відповів Йому: так, Господи; але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8: Іісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9: І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Того дня була субота.
10: Тому іудеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід тобі було брати постіль свою.
11: Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12: Його спитали: хто Той Чоловік, Котрий сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13: А зцілений не знав, хто Він, бо Іісус зник у народі, що був на тому місці.
14: Потім Іісус зустрів його в храмі і сказав йому: ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилось чого гіршого.
15: Чоловік цей пішов і сказав іудеям, що Той, Хто зцілив його, є Іісус.
16: І почали іудеї переслідувати Іісуса і шукали Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17: Іісус же говорив їм: Отець Мій донині робить і Я роблю.
18: Іудеї ще більше шукали Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19: На це Іісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить, те так само творить і Син.
20: Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, що ви здивуєтесь.
21: Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22: Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23: щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24: Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя, і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.
25: Істинно, істинно кажу вам: настане час і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26: Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27: І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28: Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29: і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду.
30: Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Котрий послав Мене.
31: Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32: Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33: Ви посилали до Іоанна, і він засвідчив про істину.
34: А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35: Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36: Я ж маю свідчення більше за Іоаннове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, самі діла ці, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.
37: І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38: і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Котрого Він послав.
39: Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40: Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41: Не приймаю слави від людей,
42: але знаю вас: ви не маєте в собі любові до Бога.
43: Я прийшов в ім'я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім'я своє, його приймете.
44: Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45: Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є на вас обвинувач – Мойсей, на якого ви уповаєте.
46: Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47: Якщо ж його писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?