Від Іоанна святе благовіствування

наступний розділ →

Розділ 1
1: Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2: Воно було споконвіку у Бога.
3: Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось.
4: У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
5: І світло в темряві світить, і темрява не огорнула Його.
6: Був чоловік, посланий від Бога; ім'я йому Іоанн.
7: Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
8: Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
9: Було Світло істинне, Яке просвічує кожну людину, яка приходить у світ.
10: У світі був, і світ через Нього стався, і світ Його не пізнав.
11: До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
12: А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім'я Його, дав силу дітьми Божими бути,
13: які не від крові, не від хотіння плоті, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
14: І Слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
15: Іоанн свідчить про Нього і голосно каже: Цей був Той, про Кого я говорив: Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
16: І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
17: бо закон даний через Мойсея; а благодать і істина сталися через Іісуса Христа.
18: Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, Він явив.
19: І ось свідчення Іоанна, коли іудеї послали з Ієрусалима священників і левітів спитати його: хто ти?
20: Він оголосив, і не відрікся, і оголосив, що я не Христос.
21: І спитали його: то що ж? ти Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
22: Тоді сказали йому: хто ж ти? щоб нам відповідь дати тим, хто послав нас; що ти скажеш про самого себе?
23: Він сказав: я глас вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу, як сказав Ісаія пророк (Іс. 40,3).
24: А посланці були з фарисеїв;
25: і вони запитали його: що ж ти хрестиш, якщо ти ні Христос, ні Ілля, ні пророк?
26: Іоанн сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Котрого ви не знаєте.
27: Він-то Грядущий за мною, але Котрий став попереду мене. Я недостойний розв'язати ремінь взуття Його.
28: Це сталося у Віфаварі по той бік Іордана, де хрестив Іоанн.
29: Другого дня бачить Іоанн Іісуса, Котрий ішов до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Котрий бере на Себе гріхи світу.
30: Це Той, про Котрого я сказав: за мною йде Муж, Який став попереду мене, бо Він був раніш від мене.
31: Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явлений був Ізраїлеві.
32: І свідчив Іоанн, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
33: Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
34: І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35: Другого дня знову стояв Іоанн та двоє з його учнів.
36: І, побачивши Іісуса, Котрий ішов, сказав: ось Агнець Божий.
37: Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Іісусом.
38: Іісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: що ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві! (що означає: учитель), де Ти живеш?
39: Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день. А було близько десятої години.
40: Один з тих двох, які чули від Іоанна про Іісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41: Він перший знаходить свого брата Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос;
42: і привів його до Іісуса. Іісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь (Петро).
43: На другий день Іісус захотів йти до Галілеї, і знаходить Филипа і каже йому: йди за Мною.
44: Филип же був з Віфсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45: Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Котрого писали Мойсей у законі і пророки, Іісуса, сина Йосифа, з Назарету.
46: Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарету? Филип говорить йому: піди і подивись.
47: Іісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
48: Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Іісус відповів йому: перш ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
49: Нафанаїл відповів Йому: Равві! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів.
50: Іісус сказав йому у відповідь: ти віриш, тому що Я тобі сказав: Я бачив тебе під смоковницею; побачиш більше цього.
51: І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і Ангелів Божих, які піднімаються і спускаються до Сина Людського.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.