...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: Був один недужий – Лазар з Віфанії, села Марії та її сестри Марфи.
2: Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3: Сестри послали сказати Йому: Господи! ось, кого Ти любиш, хворий.
4: Іісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5: Іісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6: Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7: Після цього сказав учням: підемо знов до Іудеї.
8: Учні сказали Йому: Равві! чи давно іудеї шукали побити Тебе камінням, і Ти знов йдеш туди?
9: Іісус відповідав: чи не дванадцять годин у дні? хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10: а хто ходить уночі, спотикається, бо нема світла з ним.
11: Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12: Учні Його сказали: Господи! якщо заснув, то одужає.
13: Іісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14: Тоді Іісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15: і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16: Тоді Фома, який зветься інакше Близнюк, сказав учням: ходімо й ми помремо з ним.
17: Прийшовши, Іісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18: Віфанія ж була поблизу Ієрусалима, стадій за п'ятнадцять.
19: І багато з іудеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20: Марфа, почувши, що йде Іісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21: Тоді Марфа сказала Іісусові: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22: Але й тепер знаю, що коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23: Іісус говорить їй: воскресне брат твій.
24: Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день.
25: Іісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, коли і помре, оживе.
26: І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27: Вона говорить Йому: так, Господи! я вірую, що Ти Христос, Син Божий, грядущий у світ.
28: Сказавши так, пішла і покликала тихо Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. 29 Вона, як тільки почула, поспіхом встала і пішла до Нього.
29: Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
30: Іісус ще не входив у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31: Іудеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспіхом встала й вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробу – плакати там.
32: Марія ж, прийшовши туди, де був Іісус, і побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33: Іісус, коли побачив, що вона плаче, і плачуть іудеї, які прийшли з нею, Сам засумував духом і зворушився.
34: І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи! піди і подивись.
35: Іісус просльозився.
36: Тоді іудеї говорили: дивись, як Він любив його.
37: А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити, щоб і цей не помер?
38: Іісус же, знову сумуючи в Собі, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39: Іісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! вже смердить; бо чотири дні, як він у гробі.
40: Іісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41: І ось взяли камінь від печери, де лежав померлий. Іісус звів очі до неба і сказав: Отче! хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42: Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43: Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! вийди геть.
44: І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв'язане було хустиною. Іісус говорить їм: розв'яжіть його, хай іде.
45: Тоді багато з іудеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Іісус, увірували в Нього.
46: А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Іісус.
47: Тоді первосвященники й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48: Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють місцем нашим і народом.
49: Один же з них, на ім'я Каіафа, котрий був на той рік первосвященником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50: і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51: Це ж сказав він не від себе, а, бувши на той рік первосвященником, пророкував, що Іісус помре за народ,
52: і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53: З того дня змовились убити Його.
54: І тому Іісус уже не ходив між іудеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфраїм, і там залишався з учнями Своїми.
55: Наближалася Пасха іудейська, і багато людей з усієї країни прийшли до Ієрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56: Тоді шукали Іісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як ви думаєте? чи не прийде Він на свято?
57: А первосвященники і фарисеї дали наказ, що коли хто довідається, де Він буде, хай повідомить, щоб їм схопити Його.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 17
1: Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2: так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3: Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.
4: Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5: І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.
6: Я відкрив ім'я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7: Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,
8: бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9: Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10: І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.
11: Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12: Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім'я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).
13: Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14: Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15: Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16: Вони не від світу, як і Я не від світу.
17: Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18: Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19: І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20: Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,
21: щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22: І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.
23: Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24: Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.
25: Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26: І Я відкрив їм ім'я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.
← попередній розділнаступний розділ →