Святе Письмо

Послання Якова

наступний розділ →
Розділ 1
1: Яків, раб Бога і Господа Іісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні,– радуватися.
2: З великою радістю приймайте, браття мої, коли впадаєте в різні спокуси,
3: знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння;
4: терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку.
5: Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрості, хай просить у Бога, Котрий дає всім просто й без докорів,– і дасться йому.
6: Але хай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває.
7: Хай не думає така людина одержати що-небудь від Господа.
8: Двоєдушна людина не стійка на всіх шляхах своїх.
9: Хай хвалиться принижений брат висотою своєю,
10: а багатий – приниженням своїм, бо він перейде, як трав'яний цвіт.
11: Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву, цвіт її опадає, зникає краса її вигляду; так в'яне і багатий на шляхах своїх.
12: Блаженна людина, котра переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона прийме вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його.
13: У спокусі ніхто не кажи: Бог мене спокушає; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,
14: але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похоттю;
15: похоть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16: Не обманюйтесь, браття мої улюблені.
17: Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходить звище, від Отця світів, у Котрого нема зміни і ні тіні переміни.
18: Захотівши, Він родив нас словом істини, щоб нам бути деяким початком Його творінь.
19: Отже, браття мої улюблені, кожна людина хай буде швидкою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,
20: бо гнів людини не творить правди Божої.
21: Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.
22: Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють.
23: Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі:
24: вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.
25: Але хто вникне в закон досконалий, закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде в своїй діяльності.
26: Коли хто з вас думає, що він побожний і не приборкує свого язика, а обманює своє серце, то побожність у того пуста.
27: Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Браття мої! майте віру в Іісуса Христа нашого Господа слави, не зважаючи на особу.
2: Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перстнем, у багатій одежі, увійде ж і бідний в убогій одежі,
3: і ви, дивлячись на одягненого в багату одежу, скажете йому: тобі добре сісти тут, а бідному скажете: ти стань там, або сідай тут, біля ніг моїх,–
4: то чи не пересуджуєте ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками?
5: Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних світу вибрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, котрі люблять Його?
6: А ви зневажили бідного. Хіба не багаті притісняють вас, і хіба не вони тягнуть вас на суди?
7: Хіба не вони знеславлюють добре ім'я, яким ви називаєтесь?
8: Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: возлюби ближнього твого, як себе самого,– добре робите.
9: Але коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтесь злочинцями.
10: Хто виконує весь закон і согрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому.
11: Бо Той же, Хто сказав: не перелюбствуй, сказав і: не убий; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб'єш, то ти також злочинець перед законом.
12: Так говоріть і так робіть, як такі, що мають бути судимі за законом свободи.
13: Бо немилостивий суд тому, хто не творив милості; милість же підноситься над судом.
14: Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? чи може ця віра спасти його?
15: Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку,
16: а хто-небудь з вас скаже їм: йдіть з миром, грійтесь і їжте, але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?
17: Так само й віра, якщо не має діл, сама по собі мертва.
18: Але скаже хто-небудь: ти маєш віру, а я маю діла: покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою із діл моїх.
19: Ти віруєш, що Бог єдин: добре робиш; і демони вірують і тремтять.
20: Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва?
21: Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака?
22: Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла досконалості?
23: І сповнилось слово Писання: вірував Авраам Богові, і це вмінилось йому в праведність, і він названий другом Божим.
24: Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою?
25: Так само і блудниця Раав хіба не ділами виправдалась, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою?
26: Бо, як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва.
← попередній розділнаступний розділ →