...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Ісаї

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 52
1: Повстань, повстань, одягнись у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий.
2: Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону!
3: бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуп­лені;
4: бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що.
5: І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють,— говорить Господь,— і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться.
6: Тому народ Мій пізна́є ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: «ось Я!»
7: Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: «воцарився Бог твій!»
8: Голос вартових твоїх— во­ни піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион.
9: Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим.
10: Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого.
11: Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні!
12: бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас.
13: Ось, раб Мій буде благоуспіш­ний, підніметься і піднесеться, і звеличиться.
14: Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе,— настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його— більше за синів людських!
15: Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 42
1: Ось, Отрок Мій, Якого Я три­маю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить на­родам суд;
2: не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях;
3: тростини надлама­ної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною;
4: не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови*.
5: Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній.
6: Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників,
7: щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі,­— з темниць.
8: Я Господь, це— Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам.
9: Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам.
10: Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них.
11: Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір.
12: Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на ост­ровах.
13: Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і по­каже Себе сильним проти ворогів Своїх.
14: Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе;
15: спустошу гори і па­гор­би, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера;
16: і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи— прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх.
17: Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги».
18: Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити.
19: Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа?
20: Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув.
21: Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон.
22: Але це народ розо­рений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!»
23: Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього?
24: Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його.
25: І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 40
1: Утішайте, утішайте народ Мій,— говорить Бог ваш;
2: говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
3: Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому;
4: усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими;
5: і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вус­та Господні вирекли це.
6: Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть— трава, і уся краса її— як цвіт польовий.
7: Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ— трава.
8: Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме віч­но.
9: Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іуди­ним: ось Бог ваш!
10: Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воз­даяння Його перед лицем Його.
11: Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
12: Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби?
13: Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
14: З ким радиться Він, і хто напоум­ляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вка­зує­­ Йому путь мудрости?
15: Ось наро­ди— як крапля з відра, і вважають­ся як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він.
16: І Ливану недостатньо для жер­тов­ного вогню, і тварин на ньому— для всепалення.
17: Усі народи перед Ним як ніщо,— менше за нік­чемність і порожнечу вважаються у Ньо­го.
18: От­­­же, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому?
19: Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки.
20: А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо.
21: Хі­ба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?
22: Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній,— як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла.
23: Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.
24: Ледь вони посад­жені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому.
25: До кого ж ви уподібните Мене і з ким порів­няєте?— говорить Святий.
26: Зведіть очі ваші на висоту небес і по­ди­віться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч­ могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває.
27: Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»?
28: Хі­ба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
29: Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність.
30: Стом­люються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають,
31: а ті, що на­діються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть— і не втомляться, підуть— і не зморяться.
← попередній розділнаступний розділ →