Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Ісаї

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 37
1: Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній;
2: і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.
3: І во­ни сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити.
4: Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.
5: І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї.
6: І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Гос­подь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.
7: Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.
8: І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса.
9: І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав пос­лів до Єзекії, сказавши:
10: так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».
11: Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш?
12: Боги народів, яких ро­зорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?
13: Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?
14: І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім;
15: і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив:
16: Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю.
17: Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого.
18: Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх
19: і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх.
20: І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.
21: І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського,—
22: ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима.
23: Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого.
24: Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його;
25: і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».
26: Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн?
27: І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився.
28: Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене.
29: За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух­ Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і повер­ну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов.
30: І ось, тобі, Єзекіє, зна­мення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік— самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх.
31: І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі,
32: бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння— від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.
33: Тому так говорить Господь про царя Асси­рійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу.
34: Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде,— говорить Господь.
35: Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».
36: І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять ти­сяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві.
37: І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.
38: І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 38
1: У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш.
2: Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи:
3: «о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
4: І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:
5: піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька­ твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років,
6: і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це.
7: І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік.
8: Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.
9: Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби:
10: «Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх.
11: Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі;
12: оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
13: Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
14: Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене.
15: Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї.
16: Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя.
17: Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.
18: Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою.
19: Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою.
20: Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому».
21: І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим.
22: А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?
← попередній розділнаступний розділ →