Святе Письмо

Книга пророка Ісаї

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,
2: щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт...
3: А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
4: Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...
5: Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!
6: На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
7: Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!
8: Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
9: Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
10: Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
11: то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
12: І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
13: Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!
14: І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, й як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав...
15: Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!
16: Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою полум'я буде палати, немов би пожар!
17: І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його полум'ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!
18: І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий,
19: і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!
20: І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б'є їх, й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
21: Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.
22: Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибіль призначена є, щоб виповнилась справедливість,
23: бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.
24: Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.
25: Бо мало ще, трохи побуде, та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!
26: І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!
27: І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з-над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!
28: Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.
29: Перейдуть провалля, Гева ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів'а.
30: Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
31: Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають...
32: Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.
33: Ось Господь, Бог Саваот відтинає галузки застрашальною силою, і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.
34: І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ліван упаде від Могутнього!