Святе Письмо

Послання до Євреїв

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 9
1: І перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне:
2: бо побудована була скінія перша, в якій був світильник, і трапеза та жертовні хліби, і яка називається «святе».
3: За другою ж завісою була скінія, названа «Святе святих»,
4: яка мала золоту кадильницю і обкладений з усіх сторін золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,
5: а над ним херувими слави, осіняючі очистилище; про що не слід тепер говорити докладно.
6: При такому влаштуванні, до першої скінії завжди входять священники відправляти Богослужіння;
7: а до другої – раз на рік один тільки первосвященник, не без крові, яку приносить за себе і за гріхи невідання народу.
8: Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть попередня скінія.
9: Вона є образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть зробити в совісті досконалим того, хто приносить.
10: І вони зі стравами і напоями, та різноманітними омиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11: Але Христос, Первосвященник майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,
12: і не з кров'ю козлів і телят, але зі Своєю Кров'ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне викуплення.
13: Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14: то тим більше Кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу живому і істинному!
15: І тому Він є ходатай нового завіту, щоб внаслідок смерті Його, яка сталася для викуплення від злочинів, заподіяних в першому завіті, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.
16: Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17: бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.
18: Чому і перший завіт був утверджений не без крові.
19: Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, взяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом, і окропив як саму книгу, так і весь народ,
20: кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог (Вих. 24,8).
21: Також окропив кров'ю і скінію та всі богослужбові сосуди.
22: Та майже все за законом очищається кров'ю, і без проливання крові не буває прощення.
23: Отож образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне – жертвами, кращими від цих.
24: Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, влаштоване за зразком істинного, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже,
25: і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров'ю;
26: інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.
27: І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,
28: так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.
1: І перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне:
2: бо побудована була скінія перша, в якій був світильник, і трапеза та жертовні хліби, і яка називається «святе».
3: За другою ж завісою була скінія, названа «Святе святих»,
4: яка мала золоту кадильницю і обкладений з усіх сторін золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,
5: а над ним херувими слави, осіняючі очистилище; про що не слід тепер говорити докладно.
6: При такому влаштуванні, до першої скінії завжди входять священники відправляти Богослужіння;
7: а до другої – раз на рік один тільки первосвященник, не без крові, яку приносить за себе і за гріхи невідання народу.
8: Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть попередня скінія.
9: Вона є образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть зробити в совісті досконалим того, хто приносить.
10: І вони зі стравами і напоями, та різноманітними омиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11: Але Христос, Первосвященник майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,
12: і не з кров'ю козлів і телят, але зі Своєю Кров'ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне викуплення.
13: Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14: то тим більше Кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу живому і істинному!
15: І тому Він є ходатай нового завіту, щоб внаслідок смерті Його, яка сталася для викуплення від злочинів, заподіяних в першому завіті, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.
16: Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17: бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.
18: Чому і перший завіт був утверджений не без крові.
19: Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, взяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом, і окропив як саму книгу, так і весь народ,
20: кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог (Вих. 24,8).
21: Також окропив кров'ю і скінію та всі богослужбові сосуди.
22: Та майже все за законом очищається кров'ю, і без проливання крові не буває прощення.
23: Отож образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне – жертвами, кращими від цих.
24: Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, влаштоване за зразком істинного, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже,
25: і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров'ю;
26: інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.
27: І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,
28: так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 10
1: Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, які щороку постійно приносяться, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2: Інакше їх перестали б приносити, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомості гріхів.
3: Але жертвами щороку нагадується про гріхи,
4: бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.
5: Тому Христос, входячи у світ, говорить: жертви і принесення Ти не захотів, але тіло приготував Мені.
6: Всеспалення і жертви за гріх неугодні Тобі.
7: Тоді Я сказав: ось, іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже (Пс. 39,7–9).
8: Сказавши перше, що ні жертви, ні принесення, ні всеспалення, ні жертви за гріх,– які приносяться за законом,– Ти не захотів і не благоволив,
9: потім додав: ось, іду виконати волю Твою, Боже. Скасовує перше, щоб встановити друге.
10: За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Іісуса Христа.
11: І всякий священник щодня стоїть у служінні, та багаторазово приносить одні і ті самі жертви, які ніколи не можуть знищити гріхів.
12: Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13: чекаючи далі, доки вороги Його будуть покладені у підніжжя ніг Його (Пс. 2,8).
14: Бо Він одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
15: Про це свідчить нам і Дух Святий, бо сказано:
16: ось завіт, який заповідаю їм після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхні, і в думках їхніх напишу їх,
17: і гріхів їхніх та беззаконь їхніх не згадаю більше (Ієр. 31,34).
18: А де прощення гріхів, там не потрібне принесення за них.
19: Отож, браття, маючи дерзання входити до святилища посередництвом Крові Іісуса Христа, дорогою новою і живою,
20: яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто плоть Свою,
21: і маючи великого Священника над домом Божим,
22: приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серця від порочної совісті, та обмивши тіло водою чистою,
23: будемо триматись сповідання надії неухильно, бо вірний Той, Хто обіцяв;
24: будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові й добрих діл,
25: не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але будемо умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня.
26: Бо коли ми, одержавши пізнання істини, свавільно грішимо, то не остається більше жертви за гріхи,
27: але якесь страшне очікування суду й лютості вогню, готового пожерти противників.
28: Якщо той, хто зрікся закону Мойсейового, при двох чи трьох свідках, без милосердя карається смертю,
29: то наскільки більш тяжкої кари, думаєте, підпаде той, хто зневажає Сина Божого і не шанує як святиню Кров завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає?
30: Ми знаємо Того, Хто сказав: у Мене відомщення, Я воздам, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народ Свій (Втор. 32,35–36).
31: Страшно впасти в руки Бога живого!
32: Згадайте попередні дні ваші, коли ви, бувши просвічені, витримали великий подвиг страждань,
33: то самі серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які були в такому ж стані;
34: бо ви й моїм кайданам співстраждали і розграбування майна вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще і неминуще.
35: Отож не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.
36: Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне.
37: Бо ще небагато, зовсім небагато, і Грядущий прийде і не забариться.
38: Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя (Авв. 2,3–4).
39: Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.
← попередній розділнаступний розділ →