Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: І перший завіт мав постанову про Богослужіння і святилище земне:
2: бо побудована була скінія перша, в якій був світильник, і трапеза та жертовні хліби, і яка називається «святе».
3: За другою ж завісою була скінія, названа «Святе святих»,
4: яка мала золоту кадильницю і обкладений з усіх сторін золотом ковчег завіту, де були золотий сосуд з манною, жезл Ааронів розквітлий та скрижалі завіту,
5: а над ним херувими слави, осіняючі очистилище; про що не слід тепер говорити докладно.
6: При такому влаштуванні, до першої скінії завжди входять священники відправляти Богослужіння;
7: а до другої – раз на рік один тільки первосвященник, не без крові, яку приносить за себе і за гріхи невідання народу.
8: Цим Дух Святий показує, що ще не відкрита путь у святилище, доки стоїть попередня скінія.
9: Вона є образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть зробити в совісті досконалим того, хто приносить.
10: І вони зі стравами і напоями, та різноманітними омиваннями й обрядами, що стосуються плоті, були встановлені тільки до часу їх виправлення.
11: Але Христос, Первосвященник майбутніх благ, прийшовши з більшою та досконалішою скінією, нерукотворною, тобто не такого спорудження,
12: і не з кров'ю козлів і телят, але зі Своєю Кров'ю, один раз увійшов у святилище і здобув вічне викуплення.
13: Бо якщо кров телят і козлів та попіл телиці через окроплення освячує осквернених, щоб чисте було тіло,
14: то тим більше Кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих діл для служіння Богу живому і істинному!
15: І тому Він є ходатай нового завіту, щоб внаслідок смерті Його, яка сталася для викуплення від злочинів, заподіяних в першому завіті, ті, що покликані до вічного спадку, одержали обіцяне.
16: Бо де заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17: бо заповіт дійсний після померлих: він не має сили, коли заповідач живий.
18: Чому і перший завіт був утверджений не без крові.
19: Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за законом перед усім народом, взяв кров телят і козлів з водою і шерстю червленою та іссопом, і окропив як саму книгу, так і весь народ,
20: кажучи: це кров завіту, який заповідав вам Бог (Вих. 24,8).
21: Також окропив кров'ю і скінію та всі богослужбові сосуди.
22: Та майже все за законом очищається кров'ю, і без проливання крові не буває прощення.
23: Отож образи небесного повинні були очищатися цими, а саме ж небесне – жертвами, кращими від цих.
24: Бо Христос увійшов не в рукотворне святилище, влаштоване за зразком істинного, але в саме небо, щоб предстати нині за нас перед лице Боже,
25: і не для того, щоб багаторазово приносити Себе, як первосвященник входить у святилище щороку з чужою кров'ю;
26: інакше треба було б Йому багаторазово страждати від початку світу; Він же один раз, на кінці віків, явився, щоб знищити гріх жертвою Своєю.
27: І як людям визначено один раз умерти, а потім суд,
28: так і Христос, один раз принісши Себе в жертву, щоб взяти гріхи багатьох, вдруге явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекають Його на спасіння.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує, і з терпінням будемо проходити поприще, яке лежить перед нами,
2: дивлячись на начальника і виконавця віри Іісуса, Котрий замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого.
3: Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими.
4: Ви ще не до крові воїнствували, подвизаючись проти гріха,
5: і забули утішання, яке пропонується вам, як синам: сину мій! не нехтуй покаранням Господнім, і не сумуй, коли Він викриває тебе,
6: бо Господь, кого любить, того карає; б'є кожного сина, якого приймає (Притч. 3,11–12).
7: Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, котрого б не наказував батько?
8: Коли залишаєтесь без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини.
9: Притому, коли ми, будучи покарані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити?
10: Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей – на користь, щоб нам мати участь у святості Його.
11: Всяка кара в теперішній час здається не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведності.
12: Отож зміцніть опущені руки та ослаблені коліна
13: і ходіть прямо ногами вашими, щоб кульгаве не звернулось, а краще виправилось.
14: Старайтесь мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15: Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, з’явившись, не завдав шкоди, і щоб ним багато хто не осквернився;
16: щоб не було між вами якого блудника, або нечестивця, який би, як Ісав, за одну страву відмовився від свого первородства.
17: Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословіння, був відкинутий; не міг перемінити думок батька, хоча і просив про те із сльозами.
18: Ви приступили не до гори, відчутної на дотик і палаючої вогнем, не до темряви і мороку та бурі,
19: не до трубного звуку й голосу слів, що його просили ті, які чули, щоб більше не мовилось слово до них,
20: бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою (Вих. 19,13);
21: і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: я в страсі і трепеті.
22: Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до Ієрусалима небесного і до безлічі Ангелів,
23: до торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників, які досягли досконалості;
24: і до Ходатая нового завіту Іісуса, та до Крові кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева.
25: Дивіться, не відверніться і ви від промовляючого. Коли ті, не послухавши того, хто говорив на землі, не уникли кари, то тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес,
26: Котрого голос тоді похитнув землю, і Котрий нині дав таке обіцяння: ще раз похитну не тільки землю, але і небо (Агг. 2,7).
27: Слова «ще раз» означають зміну того, що тряслося, як створеного, щоб зоставалося непохитне.
28: Отож ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом,
29: тому що Бог наш є вогонь поїдаючий (Втор. 4,24).