Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Бо кожний первосвященник, котрий з людей обирається, для людей поставляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи,
2: який може бути поблажливим до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю,
3: і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи.
4: І ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон.
5: Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути первосвященником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині родив Тебе (Пс. 2,7);
6: як і в іншому місці говорить: Ти – священник повік за чином Мелхіседека (Пс. 109,4).
7: Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерті; і був почутий за Своє благоговіння;
8: хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху,
9: і, вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного,
10: будучи названим від Бога Первосвященником за чином Мелхіседека.
11: Про це слід було б нам говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездібними слухати.
12: Бо, зважаючи на вік, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити першим початкам Слова Божого, і для вас потрібне молоко, а не тверда страва.
13: Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля;
14: а тверда страва властива досконалим, у яких почуття навиком привчені розрізняти добро і зло.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Тому ми повинні бути особливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти.
2: Бо коли слово, сповіщене через Ангелів, було тверде, і всякий злочин і непослух одержували справедливу кару,
3: то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочатку проповідане Господом, ствердилось у нас тими, хто чув від Нього,
4: при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними силами, і даруванням Духа Святого з Його волі?
5: Бо не Ангелам Бог підкорив майбутній всесвіт, про який говоримо;
6: навпаки, хтось десь засвідчив, кажучи: що є чоловік, що Ти пам'ятаєш про нього? або син людський, що Ти відвідуєш його?
7: Небагато Ти принизив його перед Ангелами; славою і честю вінчав його і поставив його над ділами рук Твоїх,
8: усе покорив під ноги його (Пс. 8,5–7). Коли ж підкорив йому все, то не лишив нічого непідкореним йому. Нині ж ще не бачимо, щоб усе було йому підкорене;
9: але бачимо, що за перетерплення смерті увінчаний славою і честю Іісус, Котрий небагато був принижений перед Ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерті за всіх.
10: Бо належало, щоб Той, для Котрого все і від Котрого все, Того, Хто приводить багатьох синів у славу, вождя спасіння їх зробив довершеним через страждання.
11: Адже і освячуючий і освячувані, всі – від Єдиного; тому Він не соромиться називати їх братами, кажучи:
12: сповіщу ім'я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспіваю Тебе (Пс. 21,23).
13: І ще: Я буду надіятись на Нього. І ще: ось Я і діти, котрих дав Мені Бог (Іс. 8,17–18).
14: А як діти причетні плоті і крові, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерті, тобто диявола,
15: і визволити тих, котрі страхом смерті все життя трималися в рабстві.
16: Бо не Ангелів приймає Він, але приймає сім'я Авраамове.
17: Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям, щоб бути милостивим і вірним первосвященником перед Богом, для умилостивлення за гріхи народу.
18: Бо як Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти.