Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тому пильнуйтесь, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось з вас не запізнився.
2: Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користі почуте слово, не з'єднане з вірою тих, що слухали.
3: А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого, – хоча діла Його були звершені ще на початку світу.
4: Бо десь сказано про сьомий день так: і спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх (Бут. 2,2).
5: І ще тут: не ввійдуть до спокою Мого.
6: Отже, як деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніш сповіщено, не ввійшли до нього за непокірність,
7: то Він призначає ще деякий день, «нині», кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як сказано вище: «нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших».
8: Бо коли б Іісус Навин дав їм спокій, то не було б сказано після того про інший день.
9: Тому для народу Божого ще лишається суботство.
10: Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх.
11: Отож постараємося увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність.
12: Бо слово Боже живе і діюче, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні.
13: І нема творіння, прихованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт.
14: Отже, маючи Первосвященника Великого, Котрий пройшов небеса, Іісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідування нашого.
15: Бо ми маємо не такого первосвященника, який не може співстраждати нам в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси у всьому, крім гріха.
16: Тому з дерзновінням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Бо кожний первосвященник, котрий з людей обирається, для людей поставляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи,
2: який може бути поблажливим до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю,
3: і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи.
4: І ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон.
5: Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути первосвященником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині родив Тебе (Пс. 2,7);
6: як і в іншому місці говорить: Ти – священник повік за чином Мелхіседека (Пс. 109,4).
7: Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерті; і був почутий за Своє благоговіння;
8: хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху,
9: і, вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного,
10: будучи названим від Бога Первосвященником за чином Мелхіседека.
11: Про це слід було б нам говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездібними слухати.
12: Бо, зважаючи на вік, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити першим початкам Слова Божого, і для вас потрібне молоко, а не тверда страва.
13: Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля;
14: а тверда страва властива досконалим, у яких почуття навиком привчені розрізняти добро і зло.