Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, розумійте Посланника і Первосвященника сповідання нашого, Іісуса Христа,
2: Котрий вірний Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його (Чис. 12,7).
3: Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його,
4: бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.
5: І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити;
6: а Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки сміливість і надію, якими хвалимося, твердо збережемо до кінця.
7: Тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,
8: не робіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, в день спокуси в пустелі,
9: де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діла Мої сорок років.
10: Тому Я розгнівався на той рід і сказав: постійно вони заблуджуються серцем, не пізнали вони шляхів Моїх:
11: тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій.
12: Глядіть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога живого.
13: Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нині», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом.
14: Бо ми зробились причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця,
15: доки говориться: «нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікання».
16: Бо деякі з тих, котрі чули, почали нарікати; але не всі, що вийшли з Єгипту, з Мойсеєм.
17: На кого ж обурювався Він сорок років? Чи не на тих, котрі согрішили, чиї кості лягли в пустелі?
18: Проти кого ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не проти непокірних?
19: Отож бачимо, що вони не могли ввійти через невір’я.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому.
2: Через неї були засвідчені древні.
3: Вірою пізнаємо, що віки створені словом Божим, так що з невидимого сталось видиме.
4: Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн, нею отримав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і по смерті ще говорить.
5: Вірою Єнох переселений був так, що не бачив смерті; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до переселення свого він одержав свідчення, що угодив Богу.
6: А без віри угодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду.
7: Вірою Ной, отримавши одкровення про те, що було ще невидиме, благоговіючи приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив він весь світ і зробився спадкоємцем праведності через віру.
8: Вірою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не знаючи, куди йде.
9: Вірою жив він на землі обітованній, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;
10: бо він чекав міста, що має основу, художник і будівничий якого є Бог.
11: Вірою і сама Сарра (будучи неплідна) одержала силу прийняти сім'я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв.
12: І тому від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі, і як незліченний пісок на морському березі.
13: Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здаля бачили їх, і раділи, та говорили про себе, що вони странники і пришельці на землі;
14: бо ті, котрі говорять так, показують, що вони шукають вітчизни.
15: І коли б вони в думках мали ту вітчизну, з якої вийшли, то мали б час повернутися;
16: але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто.
17: Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного,
18: про якого було сказано: в Ісаакові назветься тобі сім'я (Бут. 21,12).
19: Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, чому і одержав його як передвістя.
20: Вірою в майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.
21: Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого.
22: Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про свої кості.
23: Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління.
24: Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової,
25: і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду,
26: і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27: Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись царського гніву, бо він, мовби бачачи Невидимого, був твердий.
28: Вірою він звершив Пасху та пролиття крові, щоб той, хто знищує первістків, не торкнувся їх. 29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суші, на що спокусившись, єгиптяни потопились.
29: Верою перешли они Чермное море, как по суше,- на что покусившись, Египтяне потонули.
30: Вірою впали стіни Ієрихонські, після семиденного обходження.
31: Вірою Раав блудниця, з миром прийнявши підглядачів (та провівши їх іншою дорогою), не загинула з невірними.
32: І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,
33: які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, закривали пащі левів,
34: гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;
35: жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще воскресіння;
36: інші зазнали наруги та побоїв, а також кайданів і темниці,
37: були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, скиталися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;
38: ті, котрих весь світ не був достойний, скиталися по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.
39: І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,
40: тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалості.