Послання до Євреїв

← попередній розділ

Розділ 13
1: Братолюбність хай перебуває між вами.
2: Гостинності не забувайте, бо через неї деякі, не знаючи, гостинно прийняли Ангелів.
3: Пам'ятайте в'язнів, ніби і ви з ними були в кайданах, і страждаючих, бо й самі знаходитесь у тілі.
4: Шлюб у всіх хай буде чесний і ложе непорочне; блудників і перелюбників судить Бог.
5: Майте вдачу не сріблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: не залишу тебе і не покину тебе (Нав. 1,5),
6: тож ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і не злякаюсь: що зробить мені людина? (Пс. 117,6).
7: Пам'ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їх.
8: Іісус Христос учора і сьогодні і навіки Той же.
9: Вченнями різними й чужими не захоплюйтесь; бо добре благодаттю зміцнювати серця, а не стравами, від яких не одержали користі ті, що займалися ними.
10: Ми маємо жертовник, від якого не мають права споживати ті, що служать скінії.
11: Так як тіла тварин, кров яких для очищення гріха вносить первосвященник у святилище, спалюються за станом,–
12: то і Іісус, щоб освятити людей Кров'ю Своєю, постраждав поза воротами.
13: Отож вийдемо до Нього за стан, несучи Його наругу;
14: бо не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього.
15: Отож будемо через Нього безустанно приносити Богові жертву хвали, тобто плід уст, що прославляють ім'я Його.
16: Не забувайте також добродійності і спілкування, бо такі жертви благоугодні Богу.
17: Слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші, як зобов'язані дати звіт; щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно.
18: Моліться за нас, бо ми впевнені, що маємо добру совість, тому що в усьому бажаємо поводитися чесно.
19: Особливо ж прошу робити це, щоб я скоріше був повернений вам.
20: Бог же миру, Котрий підняв з мертвих Пастиря овець великого Кров'ю завіту вічного, Господа нашого Іісуса Христа,
21: хай вдосконалить вас у всякому доброму ділі, на виконання волі Його, роблячи у вас благоугодне Йому через Іісуса Христа. Йому слава на віки вічні! Амінь.
22: Прошу вас, браття, прийміть це слово повчання; я ж небагато і написав вам.
23: Знайте, що брат наш Тимофій визволений, і я разом з ним, якщо він скоро прийде, побачу вас.
24: Вітайте всіх наставників ваших і всіх святих. Вітають вас італійські.
25: Благодать з усіма вами. Амінь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до досконалості; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і вірі в Бога,
2: вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3: І це зробимо, якщо Бог дозволить.
4: Бо неможливо – один раз просвічених, і тих, що прийняли дар небесний і стали причасниками Духа Святого,
5: і вкусили доброго слова Божого, і сил майбутнього віку,
6: і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знов розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7: Земля, що п'є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, одержує благословіння від Бога;
8: а та, на якій ростуть терни й будяки, непридатна і близька до прокляття, кінець якого – спалення.
9: Втім за вас, улюблені, ми надіємось, що ви в кращому стані і дотримуєтесь спасіння, хоча й говоримо так.
10: Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любові, яку ви виявили в ім'я Його, послуживши і служачи святим.
11: Бажаємо ж, щоб кожен з вас, для повної впевненості в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,
12: щоб ви не облінились, а наслідували тих, котрі вірою та довготерпінням успадковують обітниці.
13: Бог, даючи обітницю Авраамові, як не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,
14: кажучи: істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.
15: І так Авраам, довготерпівши, одержав обіцяне.
16: Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.
17: Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву,
18: щоб у двох непохитних речах, в яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,
19: яка для душі є неначе якір безпечний і міцний, і входить аж до середини за завісу,
20: куди предтечею за нас увійшов Іісус, зробившись Первосвященником навік за чином Мелхіседека.