Святе Письмо

Послання до Євреїв

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 11
1: Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому.
2: Через неї були засвідчені древні.
3: Вірою пізнаємо, що віки створені словом Божим, так що з невидимого сталось видиме.
4: Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн, нею отримав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про дари його; нею він і по смерті ще говорить.
5: Вірою Єнох переселений був так, що не бачив смерті; і не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до переселення свого він одержав свідчення, що угодив Богу.
6: А без віри угодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду.
7: Вірою Ной, отримавши одкровення про те, що було ще невидиме, благоговіючи приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив він весь світ і зробився спадкоємцем праведності через віру.
8: Вірою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, і пішов, не знаючи, куди йде.
9: Вірою жив він на землі обітованній, як на чужій, і жив у наметах з Ісааком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці;
10: бо він чекав міста, що має основу, художник і будівничий якого є Бог.
11: Вірою і сама Сарра (будучи неплідна) одержала силу прийняти сім'я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв.
12: І тому від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі, і як незліченний пісок на морському березі.
13: Усі ці померли у вірі, не одержавши обітниць, а тільки здаля бачили їх, і раділи, та говорили про себе, що вони странники і пришельці на землі;
14: бо ті, котрі говорять так, показують, що вони шукають вітчизни.
15: І коли б вони в думках мали ту вітчизну, з якої вийшли, то мали б час повернутися;
16: але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм місто.
17: Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного,
18: про якого було сказано: в Ісаакові назветься тобі сім'я (Бут. 21,12).
19: Бо він думав, що Бог має силу і з мертвих воскресити, чому і одержав його як передвістя.
20: Вірою в майбутнє Ісаак благословив Якова та Ісава.
21: Вірою Яків, помираючи, благословив кожного сина Йосифового і поклонився на верх жезла свого.
22: Вірою Йосиф, при кончині, нагадував про вихід синів Ізраїлевих і заповідав про свої кості.
23: Вірою по народженні Мойсея батьки ховали його три місяці, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, і не злякалися царського повеління.
24: Вірою Мойсей, досягнувши віку, відмовився називатися сином дочки фараонової,
25: і захотів краще страждати з народом Божим, ніж мати тимчасову гріховну насолоду,
26: і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби; бо він дивився на нагороду.
27: Вірою залишив він Єгипет, не побоявшись царського гніву, бо він, мовби бачачи Невидимого, був твердий.
28: Вірою він звершив Пасху та пролиття крові, щоб той, хто знищує первістків, не торкнувся їх. 29 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суші, на що спокусившись, єгиптяни потопились.
29: Верою перешли они Чермное море, как по суше,- на что покусившись, Египтяне потонули.
30: Вірою впали стіни Ієрихонські, після семиденного обходження.
31: Вірою Раав блудниця, з миром прийнявши підглядачів (та провівши їх іншою дорогою), не загинула з невірними.
32: І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоб розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Ієффая, про Давида, Самуїла та (інших) пророків,
33: які вірою перемагали царства, творили правду, одержували обітниці, закривали пащі левів,
34: гасили силу вогню і уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильні на війні, проганяли полки чужинців;
35: жінки одержували померлих своїх воскреслими; інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще воскресіння;
36: інші зазнали наруги та побоїв, а також кайданів і темниці,
37: були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, скиталися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;
38: ті, котрих весь світ не був достойний, скиталися по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі.
39: І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного,
40: тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалості.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 12
1: Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, який нас обплутує, і з терпінням будемо проходити поприще, яке лежить перед нами,
2: дивлячись на начальника і виконавця віри Іісуса, Котрий замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого.
3: Подумайте про Того, Хто перетерпів таку над Собою наругу від грішників, щоб вам не знемогтися і не ослабнути душами вашими.
4: Ви ще не до крові воїнствували, подвизаючись проти гріха,
5: і забули утішання, яке пропонується вам, як синам: сину мій! не нехтуй покаранням Господнім, і не сумуй, коли Він викриває тебе,
6: бо Господь, кого любить, того карає; б'є кожного сина, якого приймає (Притч. 3,11–12).
7: Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як із синами. Бо хіба є який син, котрого б не наказував батько?
8: Коли залишаєтесь без покарання, для всіх загального, то ви діти незаконні, а не сини.
9: Притому, коли ми, будучи покарані плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно більше повинні покоритись Отцеві духів, щоб жити?
10: Ті карали нас, як знали, на небагато днів; а Цей – на користь, щоб нам мати участь у святості Його.
11: Всяка кара в теперішній час здається не радістю, а смутком, але потім навченим через неї дає мирний плід праведності.
12: Отож зміцніть опущені руки та ослаблені коліна
13: і ходіть прямо ногами вашими, щоб кульгаве не звернулось, а краще виправилось.
14: Старайтесь мати мир з усіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15: Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гіркий корінь, з’явившись, не завдав шкоди, і щоб ним багато хто не осквернився;
16: щоб не було між вами якого блудника, або нечестивця, який би, як Ісав, за одну страву відмовився від свого первородства.
17: Бо ви знаєте, що після того він, бажаючи успадкувати благословіння, був відкинутий; не міг перемінити думок батька, хоча і просив про те із сльозами.
18: Ви приступили не до гори, відчутної на дотик і палаючої вогнем, не до темряви і мороку та бурі,
19: не до трубного звуку й голосу слів, що його просили ті, які чули, щоб більше не мовилось слово до них,
20: бо вони не могли стерпіти того, що було заповідано: якщо і звір доторкнеться до гори, буде побитий камінням або уражений стрілою (Вих. 19,13);
21: і таке жахливе було це видіння, що і Мойсей сказав: я в страсі і трепеті.
22: Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до Ієрусалима небесного і до безлічі Ангелів,
23: до торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників, які досягли досконалості;
24: і до Ходатая нового завіту Іісуса, та до Крові кроплення, яка говорить краще, ніж Авелева.
25: Дивіться, не відверніться і ви від промовляючого. Коли ті, не послухавши того, хто говорив на землі, не уникли кари, то тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес,
26: Котрого голос тоді похитнув землю, і Котрий нині дав таке обіцяння: ще раз похитну не тільки землю, але і небо (Агг. 2,7).
27: Слова «ще раз» означають зміну того, що тряслося, як створеного, щоб зоставалося непохитне.
28: Отож ми, приймаючи царство непохитне, будемо берегти благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом,
29: тому що Бог наш є вогонь поїдаючий (Втор. 4,24).
← попередній розділнаступний розділ →