Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Авакума

← попередній розділ
Розділ 3
1: Молитва Аввакума пророка, для співу.
2: Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.
3: Бог від Фемана гряде і Святий— від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.
4: Блиск її— як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!
5: Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його— пекучий вітер.
6: Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.
7: Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
8: Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки— обурення Твоє, чи на море— лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?
9: Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
10: Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;
11: сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.
12: У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
13: Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.
14: Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.
15: Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.
16: Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
17: Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах,—
18: але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.
19: Господь Бог— сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]
← попередній розділ