Святе Письмо

Книга Буття

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 9
1: І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
2: І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.
3: Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.
4: Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
5: А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.
6: Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.
7: Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!
8: І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
9: А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.
10: І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
11: І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.
12: І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
13: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
14: І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
15: І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.
16: І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.
17: І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.
18: І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.
19: Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.
20: І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.
21: І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.
22: І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.
23: Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.
24: А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.
25: І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!
26: І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!
27: Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!
28: А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.
29: А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 10
1: Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі:
2: Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.
3: А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма.
4: А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани.
5: Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.
6: А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.
7: А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.
8: Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів.
9: Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.
10: А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.
11: З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах,
12: і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике.
13: А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів,
14: і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.
15: А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета,
16: і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина,
17: і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина,
18: і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина.
19: І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.
20: Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.
21: А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів.
22: Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.
23: А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш.
24: А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.
25: А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.
26: А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,
27: і Гадорама, і Узала, і Диклу,
28: і Увала, і Авімаїла, і Шеву,
29: і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.
30: А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої.
31: Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.
32: Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.
← попередній розділнаступний розділ →