Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2: І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3: І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4: Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5: І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6: І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
7: І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
8: І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9: І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.
10: І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
11: Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12: А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13: Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.
14: А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.
15: І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16: І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17: Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
18: І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.
19: І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.
20: І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21: І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22: І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23: І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24: Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25: І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу.
2: Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина.
3: І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф.
4: І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок.
5: А всіх Адамових днів було, які жив, дев'ять сотень літ і тридцять літ. Та й помер він.
6: І жив Сиф сто літ і п'ять літ, та й породив він Еноша.
7: І жив Сиф по тому, як Еноша породив, вісім сотень літ і сім літ. І породив він синів і дочок.
8: А були всі дні Сифові дев'ять сотень літ і дванадцять літ.
9: І жив Енош дев'ятдесят літ, та й породив він Кенана.
10: І жив Енош по тому, як Кенана породив, вісім сотень літ і п'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
11: А були всі Еношеві дні дев'ять сотень літ і п'ять літ. Та й помер він.
12: І жив Кенан сімдесят літ, та й породив він Магалал'їла.
13: І жив Кенан по тому, як породив Магалал'їла, вісім сотень літ і сорок літ. І породив він синів та дочок.
14: А всіх Кенанових днів було дев'ять сотень літ і дев'ять літ. Та й помер він.
15: І жив Магалал'їл шістдесят літ і п'ять літ, та й породив він Яреда.
16: І жив Магалал'їл по тому, як Яреда породив, вісім сотень літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
17: А були всі дні Магалал'їлові вісім сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. Та й помер він.
18: І жив Яред сто літ і шістдесят і два роки, та й породив він Еноха.
19: І жив Яред по тому, як породив він Еноха, вісім сотень літ. І породив він синів та дочок.
20: А були всі Яредові дні дев'ять сотень літ і шістдесят і два роки. Та й помер він.
21: І жив Енох шістдесят і п'ять літ, та й породив Метушалаха.
22: І ходив Енох з Богом по тому, як породив він Метушалаха, три сотні літ. І породив він синів та дочок.
23: А всіх Енохових днів було три сотні літ і шістдесят і п'ять літ.
24: І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.
25: І жив Метушалах сто літ і сімдесят і сім літ, та й Ламеха породив.
26: І жив Метушалах по тому, як породив він Ламеха, сім сотень літ і вісімдесят і два роки. І породив він синів та дочок.
27: А всіх Метушалахових днів було дев'ять сотень літ і шістдесят і дев'ять літ. Та й помер він.
28: І жив Ламех сто літ і вісімдесят і два роки, та й сина породив,
29: ім'я йому назвав: Ной, говорячи: Цей нас потішить у наших ділах та в труді рук наших коло землі, що Господь її викляв.
30: І жив Ламех по тому, як Ноя породив, п'ять сотень літ і дев'ятдесят і п'ять літ. І породив він синів та дочок.
31: А всіх Ламехових днів було сім сотень літ і сімдесят і сім літ. Та й помер він.
32: І був Ной віку п'ять сотень літ, та й породив Ной Сима, Хама та Яфета.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Оце нащадки синів Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм народились сини по потопі:
2: Сини Яфетові: Ґомер, і Маґоґ, і Мадай, і Яван, і Тувал, і Мешех, і Тирас.
3: А сини Ґомерові: Ашкеназ, і Рифат, і Тоґарма.
4: А сини Явана: Еліша, і Таршіш, і китти, і додани.
5: Від них відділилися острови народів у їхніх краях, кожний за мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх.
6: А сини Хамові: Куш, і Міцраїм, і Фут, і Ханаан.
7: А сини Кушові: Сева, і Хавіла, і Савта, і Раама, і Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан.
8: Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів.
9: Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем.
10: А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.
11: З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Ніневію, і Реховот-Ір, і Калах,
12: і Ресен поміж Ніневією та поміж Калахом, він оте місто велике.
13: А Міцраїм породив лудів, і анамів, і легавів, і нафтухів,
14: і патрусів, і каслухів, що звідси пішли филистимляни, і кафторів.
15: А Ханаан породив Сидона, свого перворідного, та Хета,
16: і Евусеянина, і Амореянина, і Ґірґашеянина,
17: і Хіввеянина, і Аркеянина, і Синеянина,
18: і Арвадеянина, і Цемареянина, і Хаматеянина. А потім розпорошилися роди Ханаанеянина.
19: І була границя Ханаанеянина від Сидону в напрямі аж до Ґерару, аж до Ґази, у напрямі аж до Содому, і до Гомори, і до Адми, і до Цевоїму, аж до Лашу.
20: Оце сини Хамові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.
21: А Симові теж народились йому, він батько всіх синів Еверових, брат старший Яфетів.
22: Сини Симові: Елам, і Ашшур, і Арпахшад, і Луд, і Арам.
23: А Арамові сини: Уц, і Хул, і Ґетер, і Маш.
24: А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах породив Евера.
25: А Еверові народилося двоє синів: ім'я першому Пелеґ, бо за днів його поділилась земля, а ймення його брата Йоктан.
26: А Йоктан породив Алмодада, і Шелефа, і Хасар-Мавета, і Єраха,
27: і Гадорама, і Узала, і Диклу,
28: і Увала, і Авімаїла, і Шеву,
29: і Офіра, і Хавілу, і Йовава. Усі вони сини Йоктанові.
30: А оселя їхня була від Меші в напрямі аж до Сефару, гори східньої.
31: Оце сини Симові, за їхніми родами, за мовами їхніми, у їхніх країнах, у їхніх народах.
32: Оце роди синів Ноєвих, за нащадками їхніми, у їхніх народах. І народи від них поділились на землі по потопі.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І була вся земля одна мова та слова одні.
2: І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.
3: І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
4: І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі.
5: І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
6: І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
7: Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.
8: І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.
9: І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
10: Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
11: І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
12: А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
13: І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
14: Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
15: І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
16: Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
17: І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
18: Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
19: І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.
20: А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
21: І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
22: А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
23: І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
24: А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.
25: І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
26: Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.
27: А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
28: Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
29: І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
30: А Сара неплідна була, не мала нащадка вона.
31: І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
32: І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура.
2: А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха.
3: А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми.
4: А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, усі вони сини Кетури.
5: І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові.
6: А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього.
7: А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ.
8: І спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні.
9: І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре,
10: поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, там був похований Авраам і Сарра, жінка його.
11: І сталося по Авраамовій смерті, і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої.
12: А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина.
13: І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам,
14: І Мішма, і Дума, і Масса,
15: Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма.
16: Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами, дванадцять начальників для їхніх племен.
17: А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був узятий до своєї рідні.
18: І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми братами.
19: А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака.
20: І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана.
21: І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його.
22: І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа.
23: І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити.
24: І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в утробі її.
25: І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав.
26: А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони.
27: І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів.
28: І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.
29: І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був.
30: І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом.
31: А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство.
32: І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство?
33: А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову.
34: І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.