Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2: І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
3: І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
4: І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5: А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
6: І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.
7: І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.
8: І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
9: І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
10: І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.
11: Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
12: І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
13: І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.
14: І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
15: І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16: І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
17: І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там.
18: Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.
19: І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
20: І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
21: І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.
22: І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!
23: А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.
24: І сказав Авраам: Я присягаю!
25: І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26: І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.
27: І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.
28: І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29: І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?
30: А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.
31: Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
32: І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
33: А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.
34: І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.