Святе Письмо

Біблія українською мовою

Книга Буття

наступний розділ →
Розділ 1
1: На початку Бог створив Небо та землю.
2: А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води.
3: І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.
4: І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
5: І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший.
6: І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.
7: І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.
8: І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий.
9: І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так.
10: І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно.
11: І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так.
12: І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.
13: І був вечір, і був ранок, день третій.
14: І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
15: І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.
16: І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі.
17: І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,
18: і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.
19: І був вечір, і був ранок, день четвертий.
20: І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю.
21: І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.
22: І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!
23: І був вечір, і був ранок, день п'ятий.
24: І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так.
25: І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
26: І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.
27: І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.
28: І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!
29: І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!
30: І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так.
31: І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.
← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2: І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3: І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
4: Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5: І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
6: І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
7: І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.
8: І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9: І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.
10: І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
11: Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
12: А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
13: Ім'я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії.
14: А ім'я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат.
15: І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
16: І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17: Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!
18: І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.
19: І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.
20: І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.
21: І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22: І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
23: І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
24: Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25: І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.
← попередній розділнаступний розділ →