Послання до Галатів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: О, нерозумні галати! хто звабив вас не підкорятися істині, вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби розп'ятий у вас?
2: Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?
3: Невже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?
4: Так багато перетерпіли ви і невже марно? О, коли б тільки марно!
5: Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі?
6: Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність (Бут. 15,6).
7: Отже, знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові.
8: І Писання, передбачаючи, що вірою Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: в тобі благословляться всі народи (Бут. 12,3).
9: Отож віруючі благословляються з вірним Авраамом,
10: а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону (Втор. 27,26).
11: А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).
12: А закон не по вірі; але хто виконує його, той живий буде ним (Лев. 18,5).
13: Христос викупив нас від клятви закону, ставши за нас клятвою (бо написано: проклятий всякий, хто висить на древі) (Втор. 21,23),
14: щоб благословіння Авраамове через Христа Іісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обіцяного Духа.
15: Браття! кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.
16: Але Авраамові були дані обітниці і потомству його. Не сказано: і нащадкам, ніби про багатьох, а як про одного: і сім’ї твоєму, яке є Христос (Бут. 12,7).
17: Я говорю те, що завіту про Христа, раніше Богом утвердженого, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу (Вих. 12,40).
18: Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
19: Для чого ж закон? Він даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця, і даний через Ангелів, рукою посередника (Вих. 19,3).
20: Але посередника при одному не буває, а Бог один.
21: Отож хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;
22: але Писання всіх заключило під гріхом, щоб обітниця віруючим дана була по вірі в Іісуса Христа.
23: А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.
24: Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;
25: коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем.
26: Бо всі ви – сини Божі по вірі в Христа Іісуса;
27: всі ви, що в Христа хрестилися, в Христа одяглися.
28: Нема вже іудея, ні язичника; нема раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви – одне в Христі Іісусі.
29: А якщо ж ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Потім, через чотирнадцять років, я знов пішов до Ієрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.
2: Пішов же за одкровенням, і запропонував там, і особливо знатнішим, благовіствування, яке я проповідую язичникам, чи не даремно я подвизаюсь або подвизався.
3: Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,
4: а перед лжебраттями, котрі таємно приходили підглядати за нашою свободою, яку ми маємо в Христі Іісусі, щоб підкорити нас,
5: ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовіствування збереглась у вас.
6: І в знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене нема нічого особливого: Бог не дивиться на лице людини. І на мене знамениті нічого більше не поклали.
7: Навпаки, побачивши, що мені довірено благовістя для необрізаних, як Петрові для обрізаних
8: (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),
9: і, довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоанн, визнані стовпами, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,
10: тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.
11: Коли ж прийшов Петро до Антіохії, то я особисто виступив проти нього, бо на нього нарікали.
12: Бо до прибуття деяких від Якова, він їв разом з язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.
13: Разом з ним лицемірили й інші іудеї, так що навіть Варнава був захоплений їхнім лицемірством.
14: А коли я побачив, що вони діють непрямо щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи іудеєм, живеш по-язичницьки, а не по-іудейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-іудейськи?
15: Ми за природою іудеї, а не грішники з язичників;
16: однак, коли ж дізналися, що людина оправдується не ділами закону, а тільки вірою в Іісуса Христа, і ми увірували в Христа Іісуса, щоб виправдатися вірою в Христа, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.
17: Якщо ж, шукаючи виправдання у Христі, ми і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!
18: Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
19: Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп'явся Христові,
20: і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.
21: Не відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.