Послання до Галатів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: О, нерозумні галати! хто звабив вас не підкорятися істині, вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби розп'ятий у вас?
2: Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі?
3: Невже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю?
4: Так багато перетерпіли ви і невже марно? О, коли б тільки марно!
5: Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі?
6: Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність (Бут. 15,6).
7: Отже, знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові.
8: І Писання, передбачаючи, що вірою Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: в тобі благословляться всі народи (Бут. 12,3).
9: Отож віруючі благословляються з вірним Авраамом,
10: а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону (Втор. 27,26).
11: А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде (Авв. 2,4).
12: А закон не по вірі; але хто виконує його, той живий буде ним (Лев. 18,5).
13: Христос викупив нас від клятви закону, ставши за нас клятвою (бо написано: проклятий всякий, хто висить на древі) (Втор. 21,23),
14: щоб благословіння Авраамове через Христа Іісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обіцяного Духа.
15: Браття! кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого.
16: Але Авраамові були дані обітниці і потомству його. Не сказано: і нащадкам, ніби про багатьох, а як про одного: і сім’ї твоєму, яке є Христос (Бут. 12,7).
17: Я говорю те, що завіту про Христа, раніше Богом утвердженого, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу (Вих. 12,40).
18: Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею.
19: Для чого ж закон? Він даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця, і даний через Ангелів, рукою посередника (Вих. 19,3).
20: Але посередника при одному не буває, а Бог один.
21: Отож хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону;
22: але Писання всіх заключило під гріхом, щоб обітниця віруючим дана була по вірі в Іісуса Христа.
23: А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі.
24: Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою;
25: коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем.
26: Бо всі ви – сини Божі по вірі в Христа Іісуса;
27: всі ви, що в Христа хрестилися, в Христа одяглися.
28: Нема вже іудея, ні язичника; нема раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви – одне в Христі Іісусі.
29: А якщо ж ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Ще скажу: доки спадкоємець в дитинстві, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього:
2: а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку.
3: Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу;
4: коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), Котрий народився від жони, був під законом,
5: щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.
6: А як ви – сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: Авва, Отче!
7: Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Іісуса Христа.
8: Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги.
9: Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтесь знов до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм?
10: Ви дотримуєтеся днів*, місяців, часів і років.
11: Боюся за вас, чи не марно я трудився у вас.
12: Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене.
13: Знаєте, що хоч я в немочі плоті благовіствував вам першого разу,
14: але ви не зневажили і не відцурались спокуси моєї в плоті моїй**, а прийняли мене, як Ангела Божого, як Христа Іісуса.
15: Яке було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і дали мені.
16: Невже ж я став ворогом вашим, говорячи вам істину?
17: Піклуються про вас нечисто, а хочуть відлучити вас, щоб ви піклувалися про них.
18: Добре піклуватися в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас.
19: Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!
20: Хотів би я тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я в здивуванні про вас.
21: Скажіть мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону?
22: Бо написано: Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної (Бут. 16,15; 21,2).
23: Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної – за обітницею.
24: У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Сінайської, що народжує в рабство, це є Агар,
25: бо Агар означає гору Сінай в Аравії і відповідає нинішньому Ієрусалиму, бо він зі своїми дітьми в рабстві;
26: а горній Ієрусалим – вільний: він мати усім нам.
27: Бо написано: звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в залишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка (Іс. 54,1).
28: Ми, браття, діти обітниці за Ісааком.
29: Але, як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині.
30: Що ж говорить Писання? Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної (Бут. 21,10).
31: Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної.