Послання до Галатів

наступний розділ →

Розділ 1
1: Павел Апостол, вибраний не людьми, і не через людину, а Іісусом Христом і Богом Отцем, Котрий воскресив Його з мертвих,
2: і вся братія, яка зі мною,– церквам Галатійським:
3: благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Іісуса Христа,
4: Котрий віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від нинішнього лукавого віку, з волі Бога і Отця нашого;
5: Йому слава на віки вічні. Амінь.
6: Дивуюся, що від того, що покликало вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовіствування,
7: яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовіствування Христове.
8: Та коли б навіть ми або Ангел з неба став благовіствувати вам не те, що ми вам благовіствували, хай буде анафема.
9: Як ми раніше казали, так і тепер ще говорю: хто благовіствує вам не те, що ви прийняли, хай буде анафема.
10: Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? чи людям я прагну догоджати? Якби я і нині догоджав людям, то не був би рабом Христовим.
11: Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовіствував, не є людське;
12: бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Іісуса Христа.
13: Ви чули про мій попередній спосіб життя в іудействі, що я жорстоко гонив Церкву Божу та спустошував її,
14: і досягав успіхів в іудействі більше за багатьох ровесників у моєму роду, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань.
15: Коли ж Бог, Котрий вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив
16: відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовіствував Його язичникам,– я не став тоді ж радитися з плоттю і кров'ю,
17: і не пішов в Ієрусалим до тих, що стали Апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії, і знову повернувся в Дамаск.
18: Потім, через три роки, пішов я до Ієрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п'ятнадцять.
19: Іншого з Апостолів я не бачив нікого, крім Якова, брата Господнього.
20: А в тому, що пишу вам, перед Богом, не обманюю.
21: Потім я пішов до країн Сірії та Кілікії.
22: Церквам Христовим в Іудеї я особисто не був відомий,
23: вони лише чули, що той, хто гонив їх колись, тепер благовіствує віру, яку раніше знищував,–
24: і славили Бога за мене.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Потім, через чотирнадцять років, я знов пішов до Ієрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.
2: Пішов же за одкровенням, і запропонував там, і особливо знатнішим, благовіствування, яке я проповідую язичникам, чи не даремно я подвизаюсь або подвизався.
3: Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,
4: а перед лжебраттями, котрі таємно приходили підглядати за нашою свободою, яку ми маємо в Христі Іісусі, щоб підкорити нас,
5: ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовіствування збереглась у вас.
6: І в знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене нема нічого особливого: Бог не дивиться на лице людини. І на мене знамениті нічого більше не поклали.
7: Навпаки, побачивши, що мені довірено благовістя для необрізаних, як Петрові для обрізаних
8: (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),
9: і, довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоанн, визнані стовпами, подали мені і Варнаві руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,
10: тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.
11: Коли ж прийшов Петро до Антіохії, то я особисто виступив проти нього, бо на нього нарікали.
12: Бо до прибуття деяких від Якова, він їв разом з язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.
13: Разом з ним лицемірили й інші іудеї, так що навіть Варнава був захоплений їхнім лицемірством.
14: А коли я побачив, що вони діють непрямо щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи іудеєм, живеш по-язичницьки, а не по-іудейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-іудейськи?
15: Ми за природою іудеї, а не грішники з язичників;
16: однак, коли ж дізналися, що людина оправдується не ділами закону, а тільки вірою в Іісуса Христа, і ми увірували в Христа Іісуса, щоб виправдатися вірою в Христа, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.
17: Якщо ж, шукаючи виправдання у Христі, ми і самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!
18: Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
19: Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп'явся Христові,
20: і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене.
21: Не відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.