Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Даниїла

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 13
1: У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким.
2: І взяв він дружи­ну, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку.
3: Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого.
4: Іоаким був ду­же­ багатий, і був у нього сад поблизу­ дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх.
5: І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня­ вийшло з Вавилона від старійшин-суд­дів, які здавалися такими, що ке­ру­ють народом.
6: Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них при­ходили всі, хто мав спірні справи.
7: Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки.
8: І бачили її обид­ва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї,
9: і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди.
10: Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкри­вали один одному болю свого,
11: то­­му­­ що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її.
12: І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному:
13: «ходімо додому, тому що час обіду»,— і, вийшовши, розхо­дилися один від одного,
14: і, повер­нув­­шись, прихо­дили на те саме місце,­ і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну.
15: І було, коли вони вичікували зруч­ного дня, Сусанна ввійшла, як вчора­ і третього дня, із двома тільки служ­ницями і захотіла митися у са­ду, то­му що було спекотно.
16: І не бу­ло там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її.
17: І сказала вона служницям: прине­сіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися.
18: Вони так і зробили, як вона сказала: замк­нули двері саду і вийш­ли бічними дверима, щоб при­нести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони схо­валися.
19: І ось, ко­ли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали:
20: Ось, двері саду замк­нені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами.
21: Як­що ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.
22: Тоді застогнала Су­­санна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну­ рук ваших.
23: Краще для мене не зробити­ цього і впас­ти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом.
24: І закричала Сусанна гуч­ним голосом; закричали також і обид­ва старійшини проти неї,
25: і один побіг і відчинив двері саду.
26: Коли ж ті, що знаходи­лися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб ба­чити, що трапилося­ з нею.
27: І ко­ли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили.
28: І було на другий день, коли зібрав­ся народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, спов­нені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб від­дати її на смерть.
29: І ска­зали­ вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали.
30: І прийшла во­на, і батьки її, і діти її, і всі ро­дичі її.
31: Сусанна була дуже ніжна і красива лицем,
32: і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її.
33: Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали.
34: А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її.
35: Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа.
36: І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць;
37: і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею.
38: Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них,
39: і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був силь­ніший за нас і, відчинивши двері, вискочив.
40: Але цю ми схопили і до­питували: хто був цей юнак? але во­на­ не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо.
41: І повіри­ло їм зі­­­­б­ран­ня, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
42: Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що віда­єш таємне і знаєш усе раніше буття його!
43: Ти знаєш, що вони неправди­во свідчили проти мене, і ось, я по­ми­­раю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене.
44: І по­чув Господь голос її.
45: І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл,
46: і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її!
47: Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав?
48: Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля?
49: Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили.
50: І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство.
51: І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одно­го подалі, і я допитаю їх.
52: Коли ж вони відокремлені були один від од­ного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись,
53: чинячи суди непра­ведні, засуджуючи невинних і ви­прав­довуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй».
54: Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим.
55: Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ан­гел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл.
56: Видалив­ши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Хана­ана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє.
57: Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого.
58: Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом.
59: Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас.
60: Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього,
61: і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили;
62: і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна.
63: Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла.
64: І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.
← попередній розділнаступний розділ →