Одкровення Апостола Іоанна Богослова (Апокаліпсис)

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: П'ятий Ангел затрубив, і я побачив зірку, що впала з неба на землю, і дано було їй ключ від колодязя безодні.
2: Вона відчинила колодязь безодні, і вийшов дим з колодязя, як дим з великої печі; і затьмарилося сонце й повітря від диму з колодязя.
3: І з диму вийшла саранча на землю, і дано було їй силу, яку мають земні скорпіони.
4: І сказано було їй, щоб не робила шкоди траві земній, і ніякій зелені, і ніякому дереву, а тільки одним людям, котрі не мають печаті Божої на чолах своїх.
5: І дано їй не вбивати їх, а тільки мучити п'ять місяців; і муки від неї подібні до мук від скорпіона, коли ужалить людину.
6: У ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її; захочуть умерти, але смерть утече від них.
7: За виглядом своїм саранча була подібна до коней, приготованих на війну; і на головах у неї ніби вінці, схожі на золоті, обличчя ж її, як обличчя людські;
8: і волосся в неї – ніби волосся в жінок, а зуби в неї були, як у левів.
9: На ній були броні, ніби броні залізні, а шум від крил її, як стукіт від колісниць, коли багато коней біжать на війну;
10: у неї були хвости, як у скорпіонів, і у хвостах її були жала; влада ж її була – шкодити людям п'ять місяців.
11: Царем над собою вона мала ангела безодні; ім'я йому по-єврейськи Аваддон, а по-грецьки Аполліон.
12: Одне горе пройшло, ось, ідуть за ним ще два горя.
13: Шостий Ангел затрубив, і я почув один голос від чотирьох рогів золотого жертовника, який стояв перед Богом,
14: і говорив шостому Ангелу, що мав трубу: звільни чотирьох Ангелів, зв'язаних при великій річці Євфраті.
15: І звільнені були чотири Ангели, приготовані на час і день, і місяць і рік, для того, щоб умертвити третю частину людей.
16: Число кінного війська було дві тьми тем; і я чув число його.
17: Так бачив я у видінні коней і на них вершників, які мали на собі броні вогненні, гіацинтові й сірчані; голова в коней, як голови у левів, і з рота їхнього виходив вогонь, дим і сірка.
18: Від цих трьох покарань, від вогню, диму і сірки, що виходили з рота їхнього, померла третя частина людей;
19: бо сила коней була в роті їхньому і у хвостах їхніх; а хвости їхні були подібні до змій, і мали голови, і ними вони шкодили.
20: Інші ж люди, котрі не вмерли від цих покарань, не розкаялись в ділах рук своїх так, щоб не поклонятись бісам та ідолам золотим, срібним, мідним, кам'яним і дерев'яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.
21: І не розкаялись вони у вбивствах своїх, ні в чародійствах своїх, ні у розпусті своїй, ні в крадіжках своїх.