Одкровення Апостола Іоанна Богослова (Апокаліпсис)

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: І бачив я у десниці Сидячого на престолі книгу, написану всередині і ззовні, запечатану сімома печатями.
2: І бачив я Ангела сильного, який проголошував гучним голосом: хто достоїн розкрити цю книгу і зняти печаті її?
3: І ніхто не міг, ні на небі, ні на землі, ні під землею, розкрити цю книгу, ні глянути в неї.
4: І я багато плакав від того, що нікого не знайшлось достойного розкрити і читати цю книгу, і навіть глянути в неї.
5: І один із старців сказав мені: не плач; ось лев з коліна Іуди, корінь Давидів, переміг, і може розкрити цю книгу і зняти сім печатей її.
6: І я поглянув, і ось, посеред престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, посланих на всю землю.
7: І Він прийшов і взяв книгу з десниці Сидячого на престолі.
8: І коли Він взяв книгу, тоді чотири тварини і двадцять чотири старці упали перед Агнцем, маючи кожний гуслі і золоті чаші, повні фіміаму, які є молитви святих.
9: І співають нову пісню, кажучи: достоїн Ти взяти книгу і зняти з неї печаті, бо Ти був заколений, і Кров'ю Своєю викупив нас Богові з усякого коліна і язика, і народу і племені,
10: і зробив нас царями і священниками Богові нашому; і ми будемо царювати на землі.
11: І я бачив, і чув голос багатьох Ангелів навколо престолу і тварин і старців, і число їх було тьми тем і тисячі тисяч,
12: які говорили гучним голосом: достоїн Агнець заколений прийняти силу, і багатство, і премудрість, і міцність, і честь, і славу, і благословіння.
13: І всяке творіння, яке є на небі і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Сидячому на престолі і Агнцеві благословіння і честь, і слава і держава на віки вічні.
14: І чотири тварини говорили: амінь. І двадцять чотири старці упали і поклонились Тому, Хто живе віки вічні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: І після цього бачив я чотирьох Ангелів, які стояли на чотирьох кутах землі, тримаючи чотири вітри землі, щоб не дув вітер ні на землю, ні на море, ні на яке дерево.
2: І бачив я іншого Ангела, який сходив від схід сонця, і мав печать Бога живого. І скрикнув він гучним голосом до чотирьох Ангелів, котрим дано шкодити землі і морю, кажучи:
3: не робіть шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога нашого.
4: І я чув число попечатаних: попечатаних було сто сорок чотири тисячі від усіх колін синів Ізраїлевих.
5: З коліна Іудиного попечатано дванадцять тисяч; з коліна Рувимового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Гадового попечатано дванадцять тисяч;
6: з коліна Асірового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Неффалимового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Манасіїного попечатано дванадцять тисяч;
7: з коліна Симеонового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Левіїнового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Іссахарового попечатано дванадцять тисяч;
8: з коліна Завулонового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Йосифового попечатано дванадцять тисяч; з коліна Веніамінового попечатано дванадцять тисяч.
9: Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем у білому одязі і з пальмовими вітками в руках своїх.
10: І викликували гучним голосом, кажучи: спасіння Богові нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві!
11: І всі Ангели стояли навколо престолу і старців і чотирьох тварин, і впали перед престолом долілиць, і поклонилися Богові,
12: кажучи: амінь! благословіння і слава, і премудрість, і вдячність, і честь, і сила і міць Богові нашому на віки вічні! Амінь.
13: І, почавши розмову, один із старців запитав мене: хто ці, одягнені у білий одяг, і звідки прийшли?
14: Я сказав йому: ти знаєш, господарю. І він сказав мені: це ті, які прийшли від великої скорботи; вони омили одяг свій і вибілили одяг свій Кров'ю Агнця.
15: За це вони перебувають нині перед престолом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його, і Сидячий на престолі буде жити в них.
16: Вони вже не будуть мати ні голоду, ні спраги, і не буде палити їх сонце і ніяка спека:
17: бо Агнець, Який посеред престолу, буде пасти їх і водити їх до живих джерел вод; і витре Бог усяку сльозу з очей їхніх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Після цього я глянув, і ось, двері відчинені на небі, і той же голос, який я чув ніби звук труби, що говорив зі мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, чому належить бути після цього.
2: І в ту ж мить я був у дусі; і ось престол стояв на небі, і на престолі був Сидячий.
3: І Цей Сидячий виглядом був подібний до каменя яспису і сардісу; і райдуга навколо престолу, виглядом подібна до смарагду.
4: І навколо престолу двадцять чотири престоли; а на престолах бачив я двадцять чотири старці, які сиділи і одягнені були в білий одяг та мали на головах своїх золоті вінці.
5: І від престолу виходили блискавки і громи і голоси, і сім світильників вогняних горіли перед престолом, які є сім духів Божих;
6: і перед престолом море скляне, подібне до кришталю, і посеред престолу і навколо престолу чотири тварини, повні очей спереду і ззаду.
7: І перша тварина була подібна до лева, і друга тварина подібна до теляти, і третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до летючого орла.
8: І кожна з чотирьох тварин мала по шість крил навколо, а всередині вони були повні очей; і ні вдень, ні вночі не мають спокою, говорячи: свят, свят, свят Господь Бог Вседержитель, Котрий був, є і гряде.
9: І коли тварини віддають славу і честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Хто живе віки вічні,
10: тоді двадцять чотири старці падають перед Сидячим на престолі і поклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і покладають вінці свої перед престолом, кажучи:
11: достоїн Ти, Господи, прийняти славу і честь і силу: бо Ти створив усе, і все з Твоєї волі існує і створено.