Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Коли настав день П'ятидесятниці, всі вони були однодушно разом.
2: І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходились.
3: І з'явились їм розділені язики, мов вогненні, і почили по одному на кожному з них.
4: І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5: В Ієрусалимі ж перебували іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.
6: Коли стався цей шум, зібрався народ і збентежився; бо кожний чув їх, що вони говорять його мовою.
7: І всі були вражені і дивувались, кажучи один одному: чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8: Як же ми чуємо кожен свою мову, в якій народилися,
9: парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Іудеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10: Фрігії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і ті, що прийшли з Риму, іудеї та прозеліти,
11: критяни й аравітяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?
12: І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: що це значить?
13: А інші, насміхаючись, говорили: вони напилися солодкого вина.
14: Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: мужі іудейські, і всі жителі Ієрусалима! хай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15: вони не п'яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16: але це те, що провіщав пророк Іоіль:
17: і буде в останні дні, говорить Бог, зіллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18: І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні зіллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19: І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20: Сонце перетвориться у темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21: І буде: всякий, хто призове ім'я Господнє, спасеться (Іоіл. 2,28–32).
22: Мужі ізраїльські! вислухайте слова ці: Іісуса Назорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог сотворив через Нього серед вас, як і самі знаєте,
23: Цього за певною радою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24: але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що їй неможливо було втримати Його.
25: Бо Давид говорить про Нього: я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26: Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27: бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління.
28: Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм (Пс. 15,8–11).
29: Мужі браття! хай буде дозволено з дерзновінням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і похований, і гроб його у нас до цього дня.
30: Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду чресл його воздвигнути Христа у плоті і посадити на престолі його (2 Цар. 7,12; Пс. 131,11),
31: він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його в пеклі, і плоть Його не побачить тління (Пс. 15,10).
32: Цього Іісуса Бог воскресив, чому всі ми свідки.
33: Отож Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34: Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: сказав Господь Господу моєму: сиди праворуч Мене,
35: доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх (Пс. 109,1).
36: Отож твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог сотворив Господом і Христом Цього Іісуса, Котрого ви розп'яли.
37: Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття?
38: Петро ж сказав їм: покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім'я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39: бо вам належить обітниця і дітям вашим і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40: І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: спасайтесь від роду цього розбещеного.
41: Отож ті, які охоче прийняли слово його, хрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42: Вони ж постійно перебували у вченні Апостолів, в єднанні та переломленні хліба і в молитвах.
43: Був же на кожній душі страх; і багато чудес і знамень здійснилося через Апостолів у Ієрусалимі.
44: Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45: І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46: І щодня однодушно перебували в храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47: хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. Господь же щодня навертав до Церкви тих, хто спасався.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, вони прийшли до Фессалоніки, де була іудейська синагога.
2: Павел, за своїм звичаєм, пішов до них і три суботи говорив з ними з Писань,
3: відкриваючи та доводячи їм, що Христу належало постраждати і воскреснути з мертвих, і що Цей Христос є Іісус, Котрого я проповідую вам.
4: І деякі з них увірували і приєдналися до Павла та Сили, як з еллінів, що шанували Бога, дуже багато, а також чимало із знатних жінок.
5: Але іудеї, які не увірували, запалившись заздрістю і взявши з майдану деяких негідних людей, зібрались натовпом і підбурювали місто і, приступивши до дому Іасонового, намагалися вивести їх до народу.
6: Не знайшовши ж їх, потягли Іасона і деяких братів до міських начальників з криком, що ці всесвітні підбурювачі прийшли і сюди,
7: а Іасон прийняв їх; і всі вони діють проти повелінь кесаря, визнаючи іншого царем, Іісуса.
8: І стривожили народ та міських начальників, що слухали це.
9: Але ті, одержавши від Іасона та інших запевнення, відпустили їх.
10: Негайно вночі браття відправили Павла та Силу до Верії, прибувши куди, вони пішли до синагоги іудейської.
11: Ці ж були розсудливіші, ніж жителі Фессалоніки: вони прийняли слово з усією ревністю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.
12: І багато з них увірувало, та з еллінських почесних жінок і чоловіків чимало.
13: Але коли фессалонікійські іудеї довідались, що і у Верії проповідане Павлом слово Боже, то прийшли і туди, бентежачи та підбурюючи народ.
14: Тоді браття зараз же відпустили Павла, який ішов немовби до моря; а Сила і Тимофій залишилися там.
15: Ті, що супроводжували Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ щодо Сили й Тимофія, щоб вони швидше прийшли до нього, відправились.
16: Чекаючи їх в Афінах, Павел обурився духом, побачивши, що в місті повно ідолів.
17: Отож він розмірковував у синагозі з іудеями і тими, які шанують Бога, і кого він зустрічав щоденно на майдані.
18: Дехто з епікурійських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: що хоче сказати цей марнослівець? а інші: здається, він проповідує про чужі божества, бо він благовіствував їм про Іісуса і воскресіння.
19: І, взявши його, привели в ареопаг і говорили: чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповідуєш?
20: Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші. Тому хочемо знати, що це таке?
21: Усі ж афіняни та чужоземці, які жили серед них, ні в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
22: Павел, ставши посередині ареопагу, сказав: афіняни! з усього бачу я, що ви ніби особливо побожні.
23: Бо, проходячи і оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «невідомому Богу». Саме Цього, Котрого ви, не знаючи, шануєте, я і проповідую вам.
24: Бог створив світ і все, що в ньому; Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе
25: і не потребує служіння людських рук, ніби маючи в чомусь потребу, Сам даючи усьому життя і дихання і все.
26: З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, наперед визначивши час і межі їх перебування,
27: щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він і недалеко від кожного з нас:
28: бо ми Ним живемо і рухаємось і існуємо, як і деякі з ваших віршувальників говорили: ми Його і рід.
29: Отож будучи родом Божим, ми не повинні думати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
30: Отже, залишаючи часи невідання, Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися;
31: бо Він визначив день, в який праведно судитиме всесвіт, за посередництвом наперед визначеного Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих.
32: Почувши про воскресіння мертвих, одні насміхались, а інші говорили: про це послухаємо тебе іншим часом.
33: І Павел вийшов з середовища їхнього.
34: Деякі мужі, приєднавшись до нього, увірували: між ними був Діонісій Ареопагіт і жінка, на ім'я Дамар, та інші з ними.