Діяння святих апостолів

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: В той час цар Ірод підняв руки на декого з тих, що належали до церкви, щоб заподіяти їм зло,
2: і мечем убив Якова, брата Іоаннового.
3: А побачивши, що це подобається іудеям, після того взяв і Петра,– тоді були дні опрісноків,–
4: і, схопивши його, посадив у темницю; і наказав чотирьом четверицям воїнів стерегти його, маючи намір після Пасхи вивести його до народу.
5: Отож Петра стерегли в темниці, а тим часом церква щиро молилась за нього Богові.
6: Коли ж Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, і сторожа біля дверей стерегла темницю.
7: І ось, представ Ангел Господній, і світло осяяло темницю і, штовхнувши Петра в бік, він розбудив його і сказав: встань швидше. І впали ланцюги з його рук.
8: І сказав йому Ангел: підпережись і взуйся. Він зробив так. Потім говорить йому: одягни одежу твою і йди за мною.
9: Петро вийшов і попрямував за ним, не знаючи, що роблене Ангелом було в дійсності, а думав, що бачить видіння.
10: Пройшовши першу й другу сторожу, вони прийшли до залізної брами, що вела до міста, яка сама собою відчинилася їм: вони вийшли, і пройшли одну вулицю, і раптом Ангела не стало з ним.
11: Тоді Петро, опам'ятавшись, сказав: тепер я бачу воістину, що Господь послав Ангела Свого і звільнив мене від руки Іродової та від усього, чого чекав народ іудейський.
12: І, роздивившись, прийшов до дому Марії, матері Іоанна, званого Марком, де багато зібралися й молилися.
13: Коли ж Петро постукав біля воріт, то вийшла послухати служниця, на ім'я Рода,
14: і, впізнавши голос Петра, з радості не відчинила воріт, а, вбігши, сказала, що Петро стоїть біля воріт.
15: А ті сказали їй: чи при своєму ти розумі? Але вона твердила, що так і є. Вони ж говорили: це Ангел його.
16: А Петро і далі стукав. Коли ж відчинили, то побачили його й здивувались.
17: Він же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповів їм, як Господь вивів його з темниці, і сказав: сповістіть про це Якова і братів. Потім, вийшовши, пішов у інше місце.
18: Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога про те, що сталося з Петром.
19: Ірод же, пошукавши його і не знайшовши, судив сторожів і звелів стратити їх. Потім він відправився з Іудеї до Кесарії і там залишався.
20: Ірод був розгніваний на тирян і сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна годувалася від його царства.
21: Призначеного дня Ірод, одягнувшись у царську одежу, сів на підвищеному місці і говорив до них;
22: а народ вигукував: це голос Бога, а не чоловіка.
23: Та раптом Ангел Господній уразив його за те, що він не віддав слави Богові; і він, з'їдений червою, помер.
24: Слово ж Боже росло і поширювалось.
25: А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Ієрусалима до Антіохії, взявши з собою Іоанна, прозваного Марком.