Святе Письмо

Друга книга Царств

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого.
2: Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику!
3: Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху!
4: І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощі!
5: Чи мій дім не такий перед Богом? Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться, бо він усе спасіння моє й усе жадання! Хіба Він не дасть, щоб він виріс?
6: А нечестивий, як терен, відкинений, і вони всі, бо рукою його не беруть.
7: А хто хоче до них доторкнутись, нехай запасеться залізом чи держаком списа, і на місці своїм огнем будуть попалені!
8: А оце імена Давидових лицарів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих.
9: По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом. Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни,
10: він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча. І зробив Господь велике спасіння того дня, а народ вертався за ним тільки на грабування.
11: А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин. І зібралися филистимляни до Лехи, а там була ділянка поля, повна сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами.
12: І став він посередині тієї ділянки та й врятував її, а филистимлян побив. І зробив Господь велике спасіння.
13: І зійшли троє з тридцяти напочатку, і прийшли в жнива до Давида, до твердині Адуллам. А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм.
14: Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі.
15: І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі?
16: І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі. І вони винесли, і принесли до Давида, та він не схотів її пити, і вилив її для Господа,
17: та й сказав: Борони мене, Господи, чинити таке! Чи я буду пити кров тих мужів, що ходили, наражаючи життям своїм? І не хотів він пити її... Оце зробили три ці лицарі.
18: А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти. І він вимахував своїм списом над трьома сотнями, що побив. І він мав славу серед тих трьох.
19: Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний, і став він їм за провідника. А до тих трьох не належав.
20: А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточинний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського. І він зійшов, і забив лева в середині ями сніжного дня.
21: Також побив він одного єгиптянина, мужа поставного, а в руці цього єгиптянина був спис. І зійшов він до нього з києм, і видер списа з руки того єгиптянина, та й убив його списом його.
22: Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів.
23: З тих тридцяти він був поважніший, а до тих трьох не належав. І Давид призначив його до своєї таємної ради.
24: Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти; Елханан, син Додів, із Віфлеєму;
25: Шамма хародянин, Еліка хародянин,
26: Хелец цалтянин; Іра, син Іквешів, текоїтянин;
27: Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин,
28: Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин,
29: Хелев, син Баанин, нетофатянин; Іттай, син Ріваїв, міґґів'атянин, сини Веніяминові;
30: Беная пір'ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу,
31: Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум'янин,
32: Ел'яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан,
33: Шамма гарарянин; Ахіам, син Шарарів, арарянин;
34: Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина; Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин;
35: Хецрав кармелянин, Паарай арб'янин,
36: Їґ'ал, син Натанів, з Цови; Бані ґадянин,
37: Целек аммонеянин; Нахарай бееротянин, зброєноша Йоава, сина Церуїного;
38: Іра їтрянин, Ґарев їтрянин,
39: Урія хіттянин, усіх тридцять і сім.