...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Друга книга Царств

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 16
1: Коли Давид трохи зійшов з вершини гори, ось зустрічається йому Сива, слуга Мемфивосфея, з парою нав’ючених ослів, і на них двісті хлібів, сто зв’язок ізюма, сто зв’язок смокв і міх з вином.
2: І сказав цар Сиві: для чого це в тебе? І від­повів Сива: осли для дому царського, для їзди, а хліб і плоди для їжі слугам, а вино для пиття ослаблим у пустелі.
3: І сказав цар: де син гос­подаря твого? І відповів Сива ца­реві: ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: тепер дім Ізраїлів повер­не­ мені царство батька мого.
4: І сказав цар Сиві: ось тобі все, що в Мемфивосфея. І відповів Сива, поклонившись: нехай знайду милість в очах господаря мого царя!
5: Коли дійшов цар Давид до Бахурима, ось вийшов звідти чоловік з роду дома Саулового, на ім’я Семей, син Гери; він ішов і лихословив,
6: і кидав каменями на Давида і на всіх рабів царя Давида; всі ж люди і всі хоробрі були праворуч і ліворуч [царя].
7: Так говорив Семей, лихословлячи його: іди, іди, убивця і беззаконник!
8: Господь повернув на тебе всю кров дому Сауло­вого, замість якого ти став царем, і віддав Господь царство в руки Авессалома, сина твого; і ось, ти в біді, бо ти— кровожер.
9: І сказав Авесса, син Саруїн, царю: навіщо лихословить цей мертвий пес господаря мого царя? піду я і зніму з нього голову.
10: І сказав цар: що мені і вам, сини Саруїни? [залиште його,] нехай він лихословить, тому що Господь повелів йому лихословити Давида. Хто ж може сказати: навіщо ти так робиш?
11: І сказав Давид Авессі і всім слугам своїм: ось, якщо мій син, який вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим більше син веніамитянина; залиште його, нехай лихословить, тому що Господь повелів йому;
12: може бути, Господь зглянеться на приниження моє, і воздасть мені Господь благістю за теперішнє його лихослів’я.
13: І йшов Давид і люди його своєю дорогою, а Семей ішов по краю гори, з боку йо­го, йшов і лихословив, і кидав каме­нями в бік його і пилом.
14: І прийшов цар і весь народ, який був з ним, стомлений, і відпочивав там.
15: Авессалом же і весь народ ізраїльський прийшли в Єрусалим, і Ахитофел з ним.
16: Коли Хусій архитянин, друг Давидів, прийшов до Авессалома, то сказав Хусій Авессалому: нехай живе цар, нехай живе цар!
17: І сказав Авессалом Хусію: така твоя ревність до твого друга! чому ти не пішов із другом твоїм?
18: І сказав Хусій Авессалому: ні, [я піду услід того,] кого обрав Господь і цей народ і весь Ізраїль, з тим і я, і з ним залишусь.
19: І притому кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити і тобі.
20: І сказав Авес­салом Ахитофелу: дай пораду, що нам робити.
21: І сказав Ахитофел Авес­салому: увійди до наложниць батька твого, яких він залишив охороняти дім свій; і почують усі ізраїль­тяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцняться руки всіх, хто з тобою.
22: І поставили для Авессалома намет на покрівлі, і ввійшов Авессалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.
23: Поради ж Ахитофела, які він давав, у той час вважалися, наче якби хто запитував наставляння в Бога. Такою була всяка рада Ахитофела як для Давида, так і для Авессалома.
← попередній розділнаступний розділ →