...

Святе Письмо

Друге послання до Коринфян

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 4
1: Тому, маючи з милості Божої таке служіння, ми не сумуємо,
2: але, відкинувши приховані соромні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3: Якщо ж і закрите благовіствування наше, то закрите для тих, що гинуть.
4: Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
5: Бо ми не себе проповідуємо, а Христа Іісуса, Господа, а ми – раби ваші для Іісуса,
6: тому що Бог, Котрий звелів, щоб з темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Іісуса Христа.
7: Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили приписувалась Богові, а не нам.
8: Нас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
9: нас гонять, але ми не покинуті; пригноблені, але не гинемо.
10: Завжди носимо в тілі мертвість Господа Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося в тілі нашому.
11: Бо ми живі безустанно віддаємося на смерть заради Іісуса, щоб і життя Іісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
12: то ж смерть діє в нас, а життя у вас.
13: Але, маючи той же дух віри, як написано: я вірував і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо,
14: знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Іісуса, воскресить через Іісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
15: Бо все для вас, щоб щедрість благодаті в багатьох викликала ще більшу вдячність на славу Божу.
16: Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній з дня на день оновлюється.
17: Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмежну вічну славу,
18: коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.
← попередній розділнаступний розділ →