Перше послання до Солунян

наступний розділ →

Розділ 1
1: Павел і Силуан і Тимофій – церкві Фессалонікійській в Бозі Отці і Господі Іісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
2: Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших,
3: безперестанно пам'ятаючи про ваше діло віри, і труд любові, і терпіння уповання на Господа нашого Іісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,
4: знаючи вибрання ваше, улюблені Богом браття;
5: тому що наше благовіствування у вас було не лише в слові, але і в силі, і у Святому Дусі, і з багатьма свідченнями, як ви самі знаєте; які ми були між вами для вас.
6: І ви стали наслідувачами нам і Господу, прийнявши слово при багатьох скорботах з радістю Духа Святого,
7: так що ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та Ахаії.
8: Бо від вас рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та Ахаії, але і в кожному місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що нам ні про що не треба розказувати.
9: Бо вони самі розказують про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити Богові живому і істинному
10: і чекати з небес Сина Його, Котрого Він воскресив з мертвих, Іісуса, визволяючого нас від майбутнього гніву.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був марний;
2: але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филипах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.
3: Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;
4: але, як Бог удостоїв нас того, щоб доручити нам благовіствування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Котрий випробовує серця наші.
5: Бо ніколи не було в нас перед вами ні лестощів, як ви знаєте, ні наміру користолюбства: Бог свідок!
6: Не шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:
7: ми могли прийти з поважністю, як Апостоли Христові, але були тихі серед вас, подібно як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.
8: Так ми, з прихильності до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.
9: Бо ви пам'ятаєте, браття, труд наш і виснаження: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували вам благовістя Боже.
10: Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,
11: тому що ви знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,
12: ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Котрий покликав вас у Своє Царство і славу.
13: Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що, прийнявши від нас почуте слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як слово Боже, яким воно є (істинно), яке і діє у вас, віруючих.
14: Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Іісусі, які знаходяться в Іудеї, тому що і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, як і ті від іудеїв,
15: котрі вбили і Господа Іісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не угождають, і всім людям противляться,
16: котрі забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це наповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.
17: Ми ж, браття, розлучившись з вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.
18: І тому ми, я Павел, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.
19: Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Іісусом Христом у пришестя Його?
20: Бо ви – слава наша і радість.