...

Святе Письмо

Перше послання Петра

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 2
1: Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів'я,
2: як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;
3: бо ви вкусили, що благий Господь.
4: Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, коштовного,
5: і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, Іісусом Христом.
6: Бо сказано в Писанні: ось, Я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний; і віруючий в Нього не посоромиться (Іс. 28,16).
7: Отож Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним (Пс. 117,22), камінь спотикання і камінь спокуси,
8: об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й залишені.
9: А ви – рід вибраний, царственне священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати досконалості Того, Хто покликав вас з темряви в чудове Своє світло;
10: колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані (Ос. 2,23).
11: Улюблені! прошу вас, як пришельців і странників, уникати тілесних похотей, які повстають на душу,
12: і провадити доброчесне життя між язичниками, щоб вони за те, за що злословлять вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.
13: Отож будьте покірні всякому людському начальству, заради Господа: чи цареві, як верховній владі,
14: чи правителям, як від нього посланих для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро,–
15: бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, примушували мовчати неуцтво нерозумних людей,–
16: як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.
17: Усіх шануйте, братерство любіть, Бога бійтесь, царя поважайте.
18: Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,
19: бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, переносить скорботи, страждаючи несправедливо.
20: Бо що за похвала, якщо ви терпите, коли вас б'ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, терпите, це угодно Богові.
21: Бо ви до цього покликані, тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.
22: Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його (Іс. 53,9).
23: Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.
24: Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на древо, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.
25: Бо ви були, як вівці заблудлі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших (Іс. 53,4–6).
← попередній розділнаступний розділ →