Перше послання до Коринфян

наступний розділ →

Розділ 1
1: Павел, волею Божою покликаний Апостол Іісуса Христа, і Сосфен брат,
2: церкві Божій у Корінфі, освяченим у Христі Іісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім'я Господа нашого Іісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас:
3: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Іісуса Христа.
4: Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Іісусі,
5: бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням,–
6: тому що свідчення Христове утвердилося у вас,–
7: так що ви не маєте недостатку ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Іісуса Христа,
8: Котрий і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Іісуса Христа.
9: Вірний Бог, Котрим покликані ви до єднання з Сином Його Іісусом Христом, Господом нашим.
10: Благаю вас, браття, ім'ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділень, а щоб ви з'єднані були в одному дусі та в одних думках.
11: Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.
12: Я розумію те, що у вас говорять: я – Павлів; я – Аполлосів; я – Кифін; а я – Христовий.
13: Хіба ж розділився Христос? хіба Павел розп'явся за вас? чи в ім'я Павлове ви хрестилися?
14: Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Кріспа та Гаія,
15: щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім'я.
16: Хрестив же і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.
17: Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.
18: Бо слово про хрест для тих, хто гине, безумство є, а для нас, хто спасаємось,– сила Божа.
19: Бо написано: погублю мудрість мудреців, і розум розумних відкину (Іс. 29,14).
20: Де мудрець? де книжник? де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?
21: Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то благоугодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих.
22: Бо й іудеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрості;
23: а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство,
24: для самих же покликаних, іудеїв і еллінів,– Христа, Божу силу і Божу премудрість;
25: бо немудре Боже мудріше людей, і немічне Боже сильніше людей.
26: Погляньте, браття, хто ви, покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних;
27: але Бог вибрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб посоромити сильне;
28: і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще вибрав Бог, щоб скасувати значуще,–
29: для того, щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.
30: Від Нього і ви в Христі Іісусі, Котрий став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та викупленням,
31: щоб було, як написано: хто хвалиться, хай хвалиться Господом (Ієр. 9,24).

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю,
2: бо я розсудив бути серед вас не знаючим нічого, крім Іісуса Христа, і то розп'ятого,
3: і був я у вас у немощі і в страсі, і у великому трепеті.
4: І слово моє і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні духа і сили,
5: щоб віра ваша утверджувалась не на мудрості людській, а на силі Божій.
6: Мудрість же ми проповідуємо між досконалими, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминущих;
7: а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог раніше віків для слави нашої,
8: якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розп'яли б Господа слави.
9: Але, як написано: не бачило того око і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (Іс. 64,4).
10: Нам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух все проникає, і глибини Божі.
11: Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого.
12: Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога,
13: що і сповіщаємо не від людської мудрості вивченими словами, а вивченими від Духа Святого, духовне розмислюючи з духовними.
14: Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може розуміти, тому що про це треба судити духовно.
15: Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити.
16: Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христовий.