Житіє святого нашого Амвросія, єпископа Медіоланського

Місяця грудня в 7-й день

Святий Амвросій народився 340 року в Північній Італії в багатій і знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він незабаром піднявся і з 370 року обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії. Одного разу в Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з’явився в храм для наведення порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: “Амвросій – єпископ”. Народ і сам імператор Валентин побачили в цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, який був тоді ще серед оголошених, які готувалися до Хрещення, відмовлявся і навіть сховався з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був висвячений на єпископа (374 р.).

Насамперед після посвячення він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.

Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якій протегувала імператриця Юстина. На згадку перемоги над аріанством він склав гімн “Тебе Бога хвалимо”, який досі співають на подячних богослужіннях. За його наполяганням викреслено було з імператорського титулу язичницьке звання верховного священика (pontifex maximus), жерців та ідольські капища позбавили казенного утримання, погасили так званий священний вогонь весталок і винесли із сенату статую Перемоги.

Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли наважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття фессалонікійців, які обурилися проти нього. Амвросій сказав імператору: “Людина, яка пролила стільки крові, не може бути в храмі Бога світу”. Імператор заперечив: “І Давид згрішив, але не позбувся милості Божої”. На що Амвросій відповів: “Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його і в каятті”, і наклав на нього епітимію для примирення з Богом і Церквою.

У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який став потім єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.

Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи своєї кончини, яка настала 397 року. Святий Амвросій шанується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як перетворювач церковного співу: він ввів розмірний такт, правильні ритми і різноманітні мелодії в співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання