...
Святий Апостол та євангеліст Лука p1bjq7lvoehlk19m115h79vmr0a3
Житія святих,  Жовтень

Святий Апостол та євангеліст Лука

Місяця жовтня на 18-й день / квітня на 22-й день / січня на 4-й день

Святий євангеліст Лука родом був із Антіохії Сирійської; змолоду навчався еллінської премудрості та вправності лікарювання, і був лікарем добрим, до того ж іконописцем визначним. Єгипетську та грецьку мови достатньо знав і вивчив до кінця єврейський закон. У той час Господь наш Іісус Христос, живучи в плоті з людьми, сіяв сім’я спасительного слова, що на серце Луки, ніби на добру землю, впало і, прорісши, принесло сторичний плід. Бо апостол Лука, почувши вчення премудрості із уст Божих, більший із того здобув розум, аніж в еллінських та єгипетських училищах, навчився-бо знати істинного Бога, в нього вірувати та й інших віри навчати. Він був один із сімдесятьох, яких сам у благовісті своєму поминає, кажучи: «Після того вибрав Господь і інших сімдесят учнів і послав їх по двоє перед лицем Своїм у кожне місто і місце, куди Сам хотів іти», — серед них був і Лука, ходячи перед лицем Господнім, готуючи проповіддю святою шлях Йому й увіряючи людей, що прийде у світ сподіваний Месія. У час же спасительного страждання, коли був убитий пастир, розійшлися вівці, то блаженний Лука ходив, нарікаючи й плачучи, за Господом своїм. І коли сіяв слізьми, то з радістю взяв снопи свої, бо воскрес Христос; коли ж ішли із Клеопою в Еммаус і поміж себе бесідували про страждання улюбленого Вчителя свого та Господа, сам Господь явленням Своїм утішив їх та й забрав усі сльози із очей їхніх, наблизився до них і сказав: «Про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?» І був святий Лука супутником Того, Котрий сказав про Себе: «Я є путь і істина і життя». Ішов-бо з Ним і бесідував із Ним, пізнавши невимовну глибину премудрості, і таке солодке було повчання там святому Луці, коли вустами своїми найсолодший Іісус, почавши від Мойсея і від усіх пророків, оповів їм від усіх Писань, що були там про Нього. Тут сердечний Божественний промінь святого Луки, що ховався усередині, через такі виявився слова: «Чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам на дорозі і коли пояснював нам Писання?» Хай же незабутня буде пам’ять його, він-бо всім серцем любив Господа; після п’ятнадцяти літ, відколи Господь вознісся на небеса, з усілякою старанністю написав Євангеліє, написав же не тільки те, що сам бачив та чув, — і в серці своєму не тростиною, а любов’ю написане мав, — але й що чули і бачили ті, що перед тим за Христом ішли, як в Євангелії на початку пишеться: «Як передали нам те ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова». Був Лука святий причасником хвороб та праць Павлових у благовісті Христовому, ішов-бо за ним, проповідуючи Христа не лише іудеям, а і язичникам, і в Римі із ним був, як Діяння Апостолів являють, про це там написано, і був улюблений Павлу, писав-бо той до колосян, говорячи: «Вітає вас Лука, лікар улюблений», і в Посланні до коринфян похваляє його, кажучи: «З ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовістя, і до того вибраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу Самого Господа». Святий Ієронім вважає, що тут Павло хвалить святого Луку.

Вийшовши із Рима, Лука пішов на Схід, проповідуючи Христа, болі й праці переносячи заради Його святого імені, і всю Лівію пройшовши, до Єгипту і, багато вистраждавши, почив у Господі, маючи більше вісімдесяти літ.

На місці ж, де було покладено святе його тіло, прославив Бог угодника Свого, на знамення лікарської практики його, подав ліки, що очні хвороби лікували. Тим відомий був його гроб вірним, що біля нього від всяких хвороб зцілення одержували молитвами святого апостола. Довідався про цілющі мощі його Констанцій, син великого Константина, послав Артемія, князя-єгиптянина, котрий згодом, за Юліана-відступника, за Христа був мучений, і з великою честю мощі святого апостола та євангеліста Луки перенесено було у царське місто. Був там тоді скопець царської ложниці, на ім’я Анатолій, який довгий час у хворобі на ложі лежав та немало вже й статків своїх на лікарів витратив, шукаючи зцілення від них і не одержуючи. Коли почув він, що вносяться у місто мощі святого Луки, від усього серця помолився до святого і, наскільки міг, встав із ложа й повелів вести себе до цілющого апостольського ковчега. Коли ж дійшов до нього і з вірою торкнувся, поклоняючись мощам святого, тоді звільнився від хвороби й повне здоров’я та міцність одержав. Відтак на раменах своїх із іншими людьми ковчег з мощами поніс у церкву святих апостолів, і там, під священною трапезою, було покладено чесні мощі святого Луки із Андрієм та Тимофієм.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь апостолу и евангелисту Луке, глас 5

Апо́стольских дея́ний сказа́теля,/ и Ева́нгелия Христо́ва све́тла списа́теля,/ Луку́ препе́таго, сла́вна су́ща Христо́ве Це́ркви,/ пе́сньми свяще́нными свята́го апо́стола похва́лим,/ я́ко врача́ су́ща, челове́ческия не́мощи,/ естества́ неду́ги и я́зи душ исцеля́юща,// и моля́щася непреста́нно за ду́ши на́ша.

Ин тропарь апостолу и евангелисту Луке, глас 3

Апо́столе святы́й и Евангели́сте Луко́,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.

Кондак апостолу и евангелисту Луке, глас 2

И́стиннаго благоче́стия пропове́дника,/ и та́ин неизрече́нных ри́тора,/ звезду́ церко́вную, Луку́ Боже́ственнаго восхва́лим:/ Сло́во бо его́ избра́ с Па́влом му́дрым, язы́ков учи́теля,// Еди́н ве́дый серде́чная.

Молитва апостолу и евангелисту Луке

О, святы́й Луко́, Бо́гом избра́нный и Ма́терию Бо́жиею благослове́нный, пропове́дниче по все́й вселе́нней Ева́нгелия Христо́ва, му́чениче и Апо́столе, помо́щниче все́м моли́твенно призыва́ющим тя́, помози́ и на́м, непотре́бным рабо́м Госпо́дним, я́ко мы́ по мно́гим прегреше́ниям на́шим обрета́емся во тьме́ и се́ни сме́ртней, отдале́че от Бо́га отстоя́. Чрез то́ студо́м посра́мленныя не и́мамы дерзнове́ния Го́спода моли́ти о прощении, призыва́ем тя́, вели́кий свети́льниче Бо́жий, я́ко пребыва́ющаго в непреходя́щем Его́ све́те, моли́ о на́с Го́спода, да поми́лует на́с.

Тропaрь, глaсъ є7:

Ґпcльскихъ дэsній сказaтелz, и3 є3ђліа хrт0ва свётла списaтелz, лукY препётаго неиспи1санна сyща хrт0вэ цRкви, пёсньми сщ7eнными с™aго ґпcла похвaлимъ, ћкw врачA сyща, человёчєскіz нeмwщи, є3стествA недyги, и3 ћзи дyшъ и3сцэлsюща, и3 молsщасz непрестaннw за дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ в7:

И$стиннагw бл7гочeстіz проповёдника, и3 т†инъ неизречeнныхъ ри1тора, ѕвэздY цRк0вную, лукY бжcтвеннаго восхвaлимъ: сл0во бо є3го2 и3збрA, съ пavломъ мyдрымъ kзhкwвъ ўчи1телz, є3ди1нъ вёдый сердє1чнаz.

Ще в розробці

Знайшли помилку