Без категорії

Житіє святого апостола та Євангелиста Луки

Місяця жовтня на 18-ий день

Святий євангелист Лука родом був із Антіохії Сирійської[1]; змолоду навчався еллінської премудрості та вправності лікарювання, і був лікарем добрим, до того ж іконописцем визначним. Єгипетську та грецьку мови достатньо знав і вивчив до кінця єврейський закон, і до Єрусалиму дійшов. У той час Господь наш Ісус Христос, живучи в плоті з людьми, сіяв сім’я спасительного слова, що на серце Луки, ніби на добру землю, впало і, прорісши, принесло сторичний плід. Бо Лука, почувши вчення премудрості із вуст Божих, більший із того здобув розум, аніж в еллінських та єгипетських училищах, навчився-бо знати істинного Бога, в нього вірувати та й інших віри навчати. Він був один із сімдесятьох, яких сам у благовісті своїм поминає, кажучи: “Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця”[2], — від отого-бо лику апостольського й Лука був, ходячи перед лицем Господнім, готуючи проповіддю святою шлях Йому й увіряючи людей, що прийде у світ сподіваний Месія. В час же спасительної страсті, коли був забитий пастир, розійшлися вівці, то цей блаженний Лука ходив, нарікаючи й плачучи, за Господом своїм, що зволив волею страждати. І коли сіяв слізьми, то з радістю взяв снопи свої, бо воскрес Христос; коли ж ішли із Клеопою в Еммаус[3] і поміж себе бесідували про страсть улюбленого Вчителя свого та Господа, сам Господь явленням своїм утішив їх та й забрав усі сльози із очей їхніх, наблизився до них і сказав: “Про що говорите, сперечаючись між собою, ідучи, і є печальні”. І був святий Лука супутником Того, що сказав про Себе: “Я — дорога, і правда, і життя”[4]. Ішов-бо з Ним і бесідував із Ним, пізнавши невимовну глибину премудрості, і таке солодке було повчання там святому Луці, коли вустами своїми найсолодший Ісус, почавши від Мойсея і від усіх пророків, оповів їм від усіх Писань, що були там пронього. З цього добрий Христовий учень Лука, навчившись таїн Божих, всю Тивію Віотійську навчив святій вірі і просвітив багатьох, що були у тьмі невідання Бога, світлом розуму святого Євангелія. Але спершу із Христом на вечері возліг той, що мав із ним бенкетувати у Царстві Божому, і пізнав через переломлення хліба Сина Божого, якого Юда на Тайній вечері знати не захотів. Тут сердечний божественний пломінь святого Луки, що ховався усередині, через такі виявився слова: “Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі і коли вияснив нам Писання?” Хай же незабутня буде пам’ять його, він-бо всім серцем любив Господа[5]; після п’ятнадцяти літ, відколи Господь вознісся на небеса, з усілякою старанністю написав Євангеліє, написав же не тільки те, що сам бачив та чув, — і в серці своєму не тростиною, але любов’ю написане мав, — але й що чули й бачили ті, що перед тим за Христом ішли, як в Євангелії на початку пишеться: “Як нам ті розповіли, що спочатку були самовидцями і слугами Слова”. Був Лука святий причасником болістей та праць Павлових у благовісті Христовому, ішов-бо за ним, проповідуючи Христа[6] не тільки юдеям, але й поганам, і в Римі із ним був, як Дії апостолів являють, про це там написано, і був улюблений вельми Павлу, писав-бо до колосян, говорячи: “Вітає вас Лука, улюблений лікар”[7], і в Посланні до коринтян похваляє його, кажучи: “А з ним разом послали ми брата, якого по всіх церквах хвалять за благовість, і не тільки оце, але вибраний був від церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу самого Господа”[8]. Святий Єроним вважає, що тут Павло похваляє святого Луку[9].

Вийшовши із Риму, Лука пішов на Схід, благовістячи Христа, болі й праці переносячи заради Його святого імені, і, всю Лівію пройшовши, до Єгипту дістався і просвітив благовістям високу Тиваїду, і в Тивії Віотійській улаштував церкви, поставив священиків та дияконів, лікував болящих тілом та душею, і, багато вистраждавши, почив у Господі, маючи більше вісімдесяти літ.

На місці ж, де було покладено святе його тіло, прославив Бог угодника свого, на знамення лікарської практики його, подав ліки, що очні хвороби лікували. Тим відомий був його гріб вірним, що на всілякі хвороби при ньому цільбу діставали молитвами святого апостола. Довідався про цілющі мощі його Констанцій, син великого Константина[10], послав Артемія, князя-єгиптянина, котрий згодом, за Юліяна-відступника, за Христа був мучений, і з великою честю мощі святого апостола та євангелиста Луки перенесено було у царське місто. Отож, коли із псалмами та піснями були принесені у місто, один скопець царської ложниці, на ім’я Анатолій, який довгий час у хворобі на ложі лежав, котрий немало вже й маєтку свого на лікарів протратив, шукаючи ціль-би від них і не дістаючи, тож цей, почувши, що вносяться у місто мощі святого Луки, від усього серця помолився до святого і, наскільки міг, устав із ложа й повелів вести себе до цілющого апостольського ковчега. Коли ж дійшов до нього і з вірою торкнувся, поклоняючись мощам святого, тоді звільнився від хвороби й повне здоров’я та міцність дістав[11]. Відтак на раменах своїх із іншими людьми ковчега з мощами поніс у церкву святих апостолів, і там, під священою трапезою, було покладено чесні мощі святого Луки із Андрієм та Тимотеєм.

Кажуть про нього, що він перший живописним мистецтвом написав образа Пресвятої Богородиці, яка тримає на руках Дитя, предвічного Господа нашого Ісуса Христа, та інші дві ікони Пресвятої Богородиці[12] і приніс їх до Матері Господньої, [питаючи], чи догідно їй? Вона ж, бачачи ті свої образи, проказала пречесними вустами своїми таке: “Благодать народженого із мене і моя буде із тими іконами”. По тому і святих верховних апостолів Петра й Павла зображення написав на дошках той-таки святий Лука, і від нього по всесвіту почалося те добре й пречесне діло — писання святих ікон у славу Божу та Богоматері і всіх святих на прикрасу Церкві та спасіння вірних, котрі доброчесно пошановують святі ікони. Амінь.

У той-таки день пам’ять святого мученика старця Марина, котрий у місті Аназарві киликійському постраждав при царі Диоклитіяні від ігетона Лисія.

І преподобного отця нашого Юліяна-пустельника, що жив у Месопотамії, при ріці Євфраті, котра на горі Синайській; на камені, на якому пророк Мойсей бачив Бога, збудував церкву, що стоїть і донині. Τού-бо у лютий час гоніння на церкву, що було від Юліяна-відступника, молився до Бога й почув голос, що з висоти мовив: “Не тільки заради твоїх молитов, але заради інших багатьох молінь та сліз злочестивий Юліян заколюється”. І вбитий був у той час поганий той відступник. Багато-бо цей преподобний Юліян чудес учинив силою Божою, відтак відійшов до Господа.


[1] “Від Метафраста та інших”.

[2] Євангеліє від Луки
10:1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
10:2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
10:3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
10:4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
10:5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
10:6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
10:7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
10:8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
10:9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10:10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
10:11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
10:12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
10:13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
10:14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
10:15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
10:16 Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
10:17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!
10:18 Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
10:19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
10:20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
10:21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
10:22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
10:23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
10:24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
10:25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
10:26 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
10:27 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
10:28 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
10:29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
10:30 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
10:31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
10:32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
10:33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
10:34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
10:35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
10:36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
10:37 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
10:38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
10:39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
10:40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
10:41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
10:42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
Лк. 10
, [1].

[3] Євангеліє від Луки
24:1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
24:2 та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
24:3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
24:4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.
24:5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
24:6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
24:7 Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.
24:8 І згадали вони ті слова Його!
24:9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
24:10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
24:11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
24:12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...
24:13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
24:14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
24:15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.
24:16 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.
24:17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?
24:18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?
24:19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.
24:20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...
24:21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...
24:22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:
24:23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...
24:24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...
24:25 Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!
24:26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?
24:27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.
24:28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
24:29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.
24:30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...
24:31 Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...
24:32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...
24:33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,
24:34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.
24:35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.
24:36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
24:37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.
24:38 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?
24:39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.
24:40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.
24:41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?
24:42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
24:43 І, взявши, Він їв перед ними.
24:44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
24:45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
24:46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
24:47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
24:48 А ви свідки того.
24:49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.
24:50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
24:51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
24:52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
24:53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.
Лк. 24
, [13].

[4] Їв. 14, [6].

[5] “Святий Теофілакт у Передмові на Євангеліє від святого Луки”.

[6] “Метафраст”.

[7] Послання апостола Павла до колоссян
4:1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!
4:2 Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!
4:3 Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову, що за неї я й зв'язаний,
4:4 щоб з'явив я її, як звіщати належить мені.
4:5 Поводьтеся мудро з чужими, використовуючи час.
4:6 Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.
4:7 Що зо мною, то все вам розповість Тихик, улюблений брат і вірний служитель і співробітник у Господі.
4:8 Я саме на те його вислав до вас, щоб довідались ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,
4:9 із Онисимом, вірним та улюбленим братом, який з-поміж вас. Вони все вам розповідять, що діється тут.
4:10 Поздоровлює вас Аристарх, ув'язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його,
4:11 теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою.
4:12 Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.
4:13 І я свідчу за нього, що він має велику горливість про вас та про тих, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.
4:14 Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.
4:15 Привітайте братів, що в Лаодикії, і Німфана, і Церкву домашню його.
4:16 І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть, щоб прочитаний був він також у Церкві Лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте і ви.
4:17 Та скажіть Архіпові: Доглядай того служіння, що прийняв його в Господі, щоб ти його виконав!
4:18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Кол. 4
, [14].

[8] Друге послання апостола Павла до коринтян
8:1 Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,
8:2 що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;
8:3 бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,
8:4 із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.
8:5 І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,
8:6 щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.
8:7 А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.
8:8 Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.
8:9 Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.
8:10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.
8:11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.
8:12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.
8:13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.
8:14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,
8:15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.
8:16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце,
8:17 бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно.
8:18 А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію,
8:19 і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа,
8:20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,
8:21 дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми.
8:22 А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас.
8:23 Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова!
8:24 Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!
2Кор. 8
, [18-19].

[9] “Святий Єроним”.

[10] “Метафраст. У житії святого мученика Артемія”.

[11] “Мощі апостольські розслабленого зцілили”.

[12] “Писання святих ікон почалося від святого Луки”.