...
Преподобна Меланія Римляниня p1dfagfint1kld13dc1s2c11vor0k3
Житія святих,  Грудень

Преподобна Меланія Римляниня

Місяця грудня на 31-й день

Преподобна Меланія, перша зі шляхетних римлянок, яка “з юних років прагнула до Христа, бажала тілесної непорочності й уражена була Божественною любов’ю”, народилася в християнській родині. Батьки її – люди імениті й багаті – бачили в дочці спадкоємицю і продовжувачку роду. У чотирнадцять років Меланія проти своєї волі була видана заміж за знатного юнака Апініана. Від самого початку спільного життя свята благала чоловіка жити з нею в непорочності або відпустити незаплямованою і тілом і душею. Апініан відповідав: “Коли за велінням Господа ми матимемо двох дітей у спадкоємці своєму майну, тоді разом зречемося світу”. Незабаром свята Меланія народила дівчинку, яку молоді батьки присвятили Богові. Продовжуючи жити в шлюбі, Меланія таємно носила волосяницю і проводила ночі в молитвах. Другі пологи Меланії були передчасними і болісними. Народився хлопчик, його хрестили, і він відразу відійшов до Господа. Бачачи страждання своєї дружини, блаженний Апініан просив Бога зберегти життя святої Меланії і дав обітницю провести залишок спільного життя в непорочності. Одужавши, свята зняла назавжди свій шовковий одяг. Незабаром померла їхня донька. Тим часом батьки святих опиралися їхньому бажанню присвятити себе Богові. Тільки коли батька Меланії спіткала смертельна хвороба, він просив у них вибачення і напучував слідувати обраному ними шляху, просячи за нього молитися. Святі тут же залишили місто Рим, і для них почалося нове життя, цілком присвячене служінню Богу. Апініану було на той час 24 роки, а Меланії – 20. Вони стали відвідувати хворих, приймати мандрівників, щедро допомагати бідним. Обходили в’язниці, місця заслань і копальні та звільняли нещасних, що утримувалися там за борги. Продавши маєтки в Італії та Іспанії, вони щедрою рукою допомагали старцям і монастирям, купуючи для останніх землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Фінікії та Палестині. На їхні кошти було побудовано багато храмів і лікарень. Церкви Заходу і Сходу отримували від них благодіяння. Коли вони, залишивши батьківщину, відпливли до Африки, під час плавання почалася сильна буря. Моряки говорили, що це гнів Божий, але блаженна Меланія сказала, щоб вони віддали корабель волі Того, Хто несе його. Хвилі прибили корабель до острова, на якому стояло місто, обложене варварами. Нападники вимагали від жителів викуп, погрожуючи місту знищенням. Святі внесли потрібні гроші і тим врятували від загибелі місто і його жителів. Прибувши до Африки, вони й там надавали допомогу всім нужденним. З благословення місцевих єпископів жертвували на церкви та монастирі. Водночас свята Меланія продовжувала упокорювати плоть свою суворим постом, а душу утверджувала невпинним читанням Слова Божого, переписуючи священні книжки й роздаючи незаможним. Вона сама пошила волосяницю і, не знімаючи, носила її.

В Африці святі пробули 7 років, а потім, звільнившись, за заповіддю Христовою, від усіх своїх багатств, попрямували до Єрусалима. Дорогою, в Олександрії, їх прийняв святий єпископ Кирил, і вони зустрілися в храмі зі святим старцем Несторієм, який мав дар пророцтва і зцілення. Старець звернувся до них, втішаючи і закликаючи до мужності, терпіння в очікуванні Слави Небесної. В Єрусалимі святі роздали бідним золото, що залишилося в них, і проводили дні свої в убогості й молитві. Після недовгої подорожі до Єгипту, де святі відвідали багатьох отців-пустельників, свята Меланія зачинилася в самотній келії на горі Єлеонській, лише зрідка бачачись зі святим Апініаном. Поступово біля келії виник монастир, де зібралося до дев’яноста дів. Свята Меланія зі смирення не погодилася бути його ігуменею і, як і раніше, жила і молилася на самоті. У повчаннях свята Меланія закликала сестер не спати і молитися, оберігати свої помисли і зігрівати насамперед любов до Бога і одна до одної, дотримуючись святої православної віри і чистоти душевної і тілесної. Особливо умовляла їх бути слухняними волі Божій. Нагадуючи слова апостола, радила дотримуватися посту “не з прикрістю і не з примусом, бо тих, хто доброзичливо дає, любить Бог”. В обителі її стараннями було побудовано молитовню і вівтар, де поховали мощі святих: пророка Божого Захарії, святого первомученика Стефана і Сорока святих, які прийняли муку в Севастії. До цього часу святий Апініан відійшов до Господа. Свята Меланія поховала мощі блаженного і провела близько чотирьох років біля цього місця в пості та безперестанній молитві.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Кондак преподобной Мелании Римляныни, глас 3

Де́вства чистоты́ возлю́бльши и обру́чника к благи́м увеща́вши,/ премно́жество бога́тства расточи́/ в пребыва́ние и́ночествующим, Богоблаже́нная, и оби́тели воздви́же./ Те́мже в Небе́сныя оби́тели всели́ся,// помина́й нас, Мела́ние всечестна́я.

 

Ще в розробці

Знайшли помилку