Житіє преподобного отця нашого Мойсея Мурина

Місяця серпня на 28-ий день

У краях єгипетських був розбійник славний, на ім’я Мойсей, родом Мурин, чорний лицем. Спершу він був рабом одного знатного пана. За погано вдачу й убивство вигнаний був від нього — пішов приєднався до розбійників. Вони ж, бачивши, що він міцний тілом і жорстокий вдачею, по­ ставили його собі старійшиною. Це ж про нього розповідь, щоб і виправлення його показати, —з якого поганого життя в яке покаяння й богоугодження прийшов. Бо й гріхи святих, які раніше були, не приховуються — на прославу Божого милосердя, що виводить чесне із недостойного. І з грішників преподобні бувають. Мойсей чинив з дружиною своєю розбій, багато робив грабунків, кровопролиття й інших нечистих і гідних сорому беззаконь та насильства. І прославився своєю злістю, і для всіх був страшний.

Між іншими його розбійницькими ділами є розповідь про таке. Злопам’ятний був на одного пастуха овець, бо, коли йшов на якийсь злочин, той був перепоною із псами своїми. Потім довідався, що пастир той на другому боці Нілу пасе вівці. Захотів його вбити, але була ріка тоді вельми повноводна. Тому зв’язав свій одяг, поклав його на голову, меч взяв у зуби й рушив, пливучи по великій ріці. Пастир же той, бачачи його здалеку, як ріку перепливає, покинув вівці й побіг сховався. А Мойсей, течію ріки перепливши й пастиря не знайшовши, убив чотирьох найкращих овець і, шнурком їх зв’язавши, знову назад ріку Ніл переплив й овець зі собою притягнув. Обдерши їх, м’ясо найкраще з ’їв, шкіру за вино пропив.

Таким поганим життям Мойсей жив довгий час. Через один випадок отямився —Бог над ним змилосердився і покликав до покаяння. Не хоче-бо Преблагий і Чоловіколюбний Владика загибелі для грішних, але навернення їх на спасіння. Розчулився серцем грішник цей і в поганих ділах своїх розкаявся — покинув розбій і друзів своїх і пішов в пустельний монастир, віддав себе в підпорядкування й на службу ігуменові та братам. Найбільше ж — самому Богові. І проливав багато сліз вдень і вночі, каючись за раніше сподіяні гріхи свої й проходячи всі наказані йому служби з трудами без ліні, — і став найкращим ченцем.

Тоді, через якийсь час, прийнявши відлюдницьку келію, жив сам у Возі, гарячим покаянням очищуючи свої попередні беззаконня. Коли перебував у такому виправленні, напали на нього, коли сидів у келії, чотири розбійники, не відаючи, що то Мойсей. А він сам-один був, здолав їх і зв’язав і, наче мішки з половою, на плечі свої взявши, у монастир до церкви приніс, кажучи братам: «Тому що не годиться мені нікого ображати, а ці прийшли на мене, і я їх взяв, що мені накажете з ними робити?» І звеліли отці розв’язати їх і випустити на волю, мовивши: «Нам не годиться вбивати нікого». Розбійники ж, впізнавши, що то Мойсей, який був раніше старійшиною серед них, дивувалися через таку його зміну життя, і прославили Бога, і самі розчулилися, у страх Божий прийшли, і, покаявшись, стали ченцями якнайкращими. Не лише ті, а й інші розбійники, чуючи про Мойсея, вождя свого, що покаявся і став ченцем, покинули розбій і всі погані діла й стали добродійними ченцями.

Цьому подвижникові в трудах покаяння спочатку докучали блудні біси, нечистими помислами й розпалюванням похоті тягнучи його до попередньої звички блудного життя, і Як же сам пізніше розповідав братам: «Таку біду від боротьби тілесного бажання витерпів, що мало не відпав від чернечої обітниці». Пішов же до авви Ісидора, пресвітера у скиті, і сповістив йому, як потерпає від тілесної боротьби. І сказав йому святий Ісидор: «Не бентежся, брате, ще-бо ти в новоначаллі, і через те біси нападають на тебе жорсткіше, шукаючи попереднього в тобі звичаю. Щоб відігнати їх, раджу прийняти щоденний піст і в їдженні повстримність — не насичуй черева. Як і пес, що звик при м’ясникові гризти кості, не відходить, поки м’ясник не замкнеться, а Коли ж замкнеться і не буде кому що кинути йому, виснажившись голодом, відходить, — так і біс блудний сидить при чоловікові, що їсть досита. Якщо ж перебуватимеш у пості і в повстримності, умертвляючи тіло своє, що на землі, і загороджуючи постом двері куштування, не допускаючи заходити у живіт ситості, що бажання тілесне розпалює, — тоді біс, як пес, голодом стомлений, сумно піде від тебе». Раб же Божий Мойсей пішов до своєї келії, замкнувся й перебував у щоденному пості, з’їдаючи дуже малий окраєць хліба ввечері після заходу сонця, багато ж у рукоділлі трудячись і по п’ятдесят разів на день на молитву стаючи, зі схилянням колін її здійснюючи. Хоч і стомлював тіло своє трудами і постом виснажував його, проте не припинялося в ньому бажання, що зрушувало його на гріх. Тому знову пішов до авви Ісидора й мовив йому: «Отче, не можу сидіти у своїй келії, поборюють мене пристрасті тілесні». Блаженний же Ісидор, взявши його, вивів на верх своєї келії і мовив йому: «Подивися на захід». Поглянув Мойсей і побачив багато страшних демонів, що галасували й готувалися на війну. Знову сказав авва: «П оглянь на схід і вдивляйся». І, поглянувши, побачив незчисленну кількість святих світлоносних ангелів, які також на війну готувалися. І сказав святий Ісидор до Мойсея: «Ті, що на заході, війну піднімають на святих Божих. Тих, що на сході, Господь посилає на допомогу добрим подвижникам. Бачиш, що більше тих, які нам допомагають, ніж тих, що повстають на нас». Мойсей же, укріплений таким видінням і словами старцевими, повернувся до келії і знову у звичних йому трудах вправлявся із постом і молитвами. Але й ще не покидала його боротьба, а найбільше пакості від ворога терпів, роз’ятрюваний у сонних примарах. Вставши, пішов до іншого святого й дуже досвідченого старця, і спитав його: «Щ о робити мені, старче, якщо сни потьмарюють мій розум, роз’ятрюють тіло, солодять пристрасть і попередній гріховний звичай примарами навіюють?» Сказав йому старець: «Тому що ума свого ти не відлучив від насолоди у пристрастях, які у примарах бувають, через те від мерзенного того надокучання страждаєш. Зроби те, що скажу тобі: «перестань спати й помаду звикни до цього, і молися тверезо — і звільнишся від тої боротьби».

Мойсей же, таку добру раду від досвідченого святого наставника прийнявши, повернувся до келії. І почав навчатися всенічного чування. Стояв посеред келії цілу ніч, ані колін у молитві не схиляючи, аби втекти від сонних мук, — але, стоячи просто, молився, ані очей своїх не заплющуючи. І перебував у такому самовиснаженні шість років, проте навіть так не зміг визволитися від надокучання тіла — воювало воно з духом, бо Господь так допустив, щоб, як золото в горнилі, був випробуваний і прийняв славніший вінець життя зі страждальцями.

Після того мужній подвижник винайшов інакший спосіб суворого життя: виходячи вночі із своєї келії, обходив відлюдницькі келії пустельних старців і брав відра, які знаходив порожні (вони ж про те не знали), і приносив їм воду. Була ж вода далеко від тих місць: одні старці за два поприща від води мали свої келії, інші — за три, і за чотири, і більше. І дехто вже не міг собі сам принести води, бо був старий. Він же щоночі наповнював водою їхні посудини. Коли так трудився, диявол, не витримавши дивитися на його подвиг, учинив йому (з Божого допусту) таку кривду: однієї ночі, коли схилився блаженний той трудолюбець до криниці з посудиною одного старця, аби зачерпнути води, вдарив його диявол сильно палицею якоюсь великою по крижах —й упав подвижник наче мертвий. Коли ж настав ранок, прийшли монахи до тієї криниці по воду й побачили Мойсея, що лежав напівмертвий. Пішли-бо, розповіли великому Ісидорові, авві скитському.

I Він же з братами прийшов, взяв його і приніс до церкви. І був Мойсей наче розслаблений, і настільки хворий, що ледве через рік зміцнів тілом. І казав йому авва Ісидор: «Брате Мойсею, припини вже понад міру боротися з бісами, бо і в тій хоробрості треба зберігати міру». Відповів непереможний Христовий воїн Мойсей: «Не перестану боротися, поки не відчепляться від мене нечисті сонні примари». І сказав йому тоді Ісидор: «В ім’я Господа нашого Ісуса Христа, ось уже віднині відчепляться від тебе ті надокучливі пристрасті. Живи далі спокійно, приступи сміливо й причастися Божественних Таїнств — Тіла і Крови Христових. Знай, що задля того була допущена на тебе така важка тілесна боротьба, щоб не похвалився ти в умі своєму, що своїм постом і подвигами здолав усі пристрасті, і, вознісшись, щоб не загинув. Це почувши і Таїнств Божественних причастившись, Мойсей пішов до своєї келії і далі жив собі, маючи мир від попередньої боротьби, і дослухався до себе в безмовному постницькому житті.

Через декілька місяців спитали його, чи докучають йому пристрасті, відповів: «Відколи помолився за мене служитель Христовий Ісидор, більше ніяких пакостей не терплю». Після таких випробувань блаженний Мойсей отримав спокій, милосердям Божим. І прожив з того часу подальші роки життя свого безпристрасно й безпакісно. На бісів же прийняв від Бога велику силу, що зневажав їх, наче мух, і сповнився благодаті Духа Святого, і був серед Отців шанований.

Прославився ж святий добродійним життям. Почув про нього князь краю того й прийшов у скит, бажаючи бачити авву Мойсея. І сповіщено було старцеві про прихід князя задля нього. Він же, вставши, пішов з келії — хотів утікати в болото й очерет. І перестріли його слуги, що були з князем. І спитали, кажучи: «Де келія авви Мойсея?» Він же сказав їм: «Щ о хочете від нього? Старець безумний і брехливий дуже, і нечисте життя має». Вони ж, чуючи те, здивувалися й облишили його. Коли прийшли до церкви, сказав князь до кліриків: «Чув я про авву Мойсея, прийшов по благословення від нього, і зустріли ми одного монаха, що прямував до Єгипту. Коли ми спитали його про авву Мойсея, де живе, він сказав багато образливих слів на Мойсея, називаючи його безумним і брехливим і кажучи, що має нечисте життя». Почувши те, клірики засмутилися й сказали: «Який був той старець, що казав вам образливе на святого мужа?» Вони ж мовили: «Старець високий, чорний з лиця, в бідному одязі». Клірики ж сказали: «То був справді авва Мойсей, і тому що не хотів, аби ви його бачили і вшановували, вам про себе ж самого, наче про іншого, образливе сказав». І, велику користь здобувши, князь пішов, дякуючи Богові.

Так преподобний Мойсей утікав від слави, і людського пошанування, і розмов з мирянами, що приходили, хоч і любив подорожніх, пригощав подорожніх братів, що до нього приходили, — як про його любов до подорожніх у патерику написано. Дана була заповідь колись у скиті всім отцям-пустельнкам така: «Постіть цілий цей тиждень і сотворите Пасху». Трапилося, що деякі подорожні брати з Єгипту прийшли до отця Мойсея, і приготував їм старець трохи вареної страви. Бачили ж дим його сусіди, сповістили церковникам: «Ось Мойсей порушив заповідь і вариво собі варить». Вони ж сказали: «Коли прийде на собор, тоді викриємо його». Знали ж усі про піст Мойсея. Коли була субота, прийшов Мойсей до церкви на соборний спів. І сказали йому перед усіма церковники: «Отче Мойсею, заповідь людську ти переступив, Божу ж здійснив».

Ще ж і в житії преподобного Арсенія Великого є розповідь. Брат один здалеку прийшов у скит, хотів побачити преподобного Арсенія. І привели його до нього, бачив його, але слухати слів його не сподобився, бо сидів старець мовчки й дивився додолу. Відійшовши від нього, просив церковника, який вів його, аби завів його до авви Мойсея, який від розбійників у чернецтво перейшов. І вів церковник подорожнього того брата до Мойсея. Блаженний же Мойсей прийняв їх, радіючи, і дав спочинок, і нагодував, і, велику любов показавши їм, відпустив їх. Сказав церковник до подорожнього брата: «Ось обох бачив ти: отця Арсенія й отця Мойсея. Котрий з них здається тобі кращим?» Сказав подорожній брат: «Той, що прийняв нас люб’язно, кращий». Почув те один із богоугодних старців, помолився до Бога, кажучи: «Господи, покажи мені діло обох тих отців, бо один уникає людей задля імені Твого, інший же всіх приймає задля Твого імені. Котрий з них досконаліший?» І бачив старець той у видінні два кораблі великі, які по якійсь великій ріці пливли. В одному був преподобний Арсеній, і Дух Божий керував його кораблем у великій безмовності. У другому ж кораблі був преподобний Мойсей й ангели Божі з ним, які керували кораблем і вкладали медові стільники Мойсеєві в уста.

Провів же багато років у постницьких подвигах преподобний Мойсей, удостоєний був пресвітерського сану після одного Божого одкровення. Коли був возведений у перший ступінь священицтва, одягнений був у стихар, сказав до нього єпископ: «Ось авва Мойсей нині білий». Мойсей запитав єпископа: «Владико, чи зовнішнє робить священика, чи внутрішнє?» Наче сказав: «Чи одяг зовнішній, покриваючи тіло, робить людину достойною священицтва, чи внутрішні чесноти?» Єпископ же, хотівши випробувати його, чи справді він раб Христовий, що має внутрішні чесноти, сказав клірикам: «Коли увійде Мойсей у вівтар, виженіть його, і йдіть за ним, і слухайте, що буде говорити». І зробили так клірики, вигнали його з вівтаря, кажучи: «Іди геть, Мурине». Він же вийшов і, на осібному місці ставши, сварив себе, кажучи: «Добре зробили тобі, собако, добре зробили тобі, чорнотілий ефіопе! Ти недостойний і чого до святині входити смієш? Ти не людина і чого до людей і служителів Божих ідеш?» Почули ті слова його клірики, сповістили єпископові. Звелів єпископ знову прикликати його у вівтар і рукопоклав його на пресвітера. Після того спитав його, кажучи: «Щ о думав ти, отче, коли був вигнаний і знову повернений?» Відповів Мойсей: «Уподібнив себе псові, що, вигнаний, утікає, прикликаний же знову повертається, прибігаючи швидко». І сказав єпископ: «Справді, такий чоловік достойний Божественної благодаті, смиренним-бо Господь дає благодать». Таке випробування й раніше було цьому отцеві, коли ще був у новоначаллі: коли було зібрання братів у скиті, захотіли отці випробувати його смирення і принизили, кажучи: «Чого цей ефіоп посеред нас ходить?» Він же, те чуючи, промовчав. Коли ж мали розійтися брати, спитали його, кажучи: «Отче Мойсею, чи ти не засмутився, коли принизили тебе отці?» Він же відповів їм псаломським словом: «Збентежився і не говорив». Сказавши: мовчки терпів приниження.

Після прийняття пресвітерського чину преподобний Мойсей жив літ п’ятнадцять. Від народження сімдесят п’ять років сповнивши й учнів сімдесятьох п’ятьох зібравши, помер мученицьки так. Одного дня сидів з братами і сказав: «Ось варвари нині прийдуть у скит потяти монахів. Вставайте і втікайте звідси». Казали йому брати: «Ти чого не втікаєш, отче?» І сказав їм: «Я стільки років чекаю цього дня, аби здійснилося на мені слово Владики мого Христа, що мовив: «Всі, хто взяв меч, від меча помруть». Сказали йому брати: «І ми не втікаємо, але нехай з тобою помремо». Він же сказав їм: «Я для того зброї не маю, проте нехай кожен пильнує себе, як живе». І, вставши, брати втікали, лише семеро при ньому залишилося, і за годину сказав їм: «Ось варвари близько». Один із тих семи братів злякався, утік з келії і десь сховався. Варвари ж, увійшовши, потяли отця й шістьох братів, що з ним були. Брат же, що втік, сидячи в місці, де сховався, бачив небо відкрите й сім вінців пресвітлих, що з неба зійшли. Після відходу варварів повернувся до келії, побачив, що отець і брати потяті й тіла їхні в крові лежать, і плакав. Після цього й інші брати прийшли, поховали їх, плачучи. Така була кончина преподобного отця нашого Мойсея Мурина, що з розбійника став ченцем і справжнім покаянням вповні Богові угодив. Йому ж не лише рай, а й небо, як мученикові, відчинилося, і вінця слави сподобився. Його ж молитвами нехай і нас на справжнє покаяння наставить і Царства Небесного сподобить чоловіколюбний Владика Христос, Бог наш, Йому ж з Отцем і Святим Духом честь і слава нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.