Без категорії

Житіє преподобного отця нашого Даміяна, пресвітера і цілебника Печерського

Місяця жовтня на 5-ий день [1]

Коли хворіє хто хворобами душевними, купно й тілесними, “хай покличе пресвітерів церкви, котрі помазують оливою[2], як говориться в Писанні. Так був боговгодний Господу пресвітер і цілебник блаженний Даміян, що боговгідно пробував у святому Печерському монастирі у час ігуменства преподобного Теодосія. Цей-бо досточудний інок наслідував з усією ревністю рівноангельському життю преподобного отця й наставника свого Теодосія усілякими чеснотами; відтак багато людей свідчило про добре його життя, смиренне та послушливе, і що був він усім покірливий, найбільше ж ті, що жили із ним у келії, бачили покірливість його, неспання проздовж усієї ночі, читання зі старанням святих книг і часте на молитву вставання. Вони ж та інші численні оповідали про цього мужа: був-бо і посник, і повстримник такий, що, окрім хліба та води, нічого не їв до дня смерті своєї, тим то і чудотворення від Господа сподобився, а найбільше даного тезоіменитому йому колишньому Даміяну[3], кажу, дарування зцілення, бо коли хто приносив дитя, охоплене якоюсь недугою, чи пробував якийсь дорослий чоловік у певній хворобі, коли приходив, чи привезений був у монастир до преподобного Теодосія, то він повелів щодо цього блаженному Даміяну творити молитву над болящим. Цей-бо зі смиренням та доброю покірливістю, недостойним себе вважаючи дара зцілення, творив над болящими молитви і єлеєм святим помазував — тоді всі, за Божою благодаттю, зцілення приймали і здорові відходили.

Коли ж блаженний цей Даміян достатні літа в трудах іночих боговгідно прожив, виявивши численні подвиги на користь душевну, став достойний вічного життя: до кінця цього тимчасового життя прийшов, і в хворобу запав і, бувши близько смерті, молився Богові зі слізьми, кажучи: “Господи мій Ісусе Христе, сподоби мене бути спільником слави святих Твоїх і з ними причаститися Царства Твого, не відлучи мене, молюся Тобі, Владико, від отця і наставника мого преподобного Теодосія, але з ним причисли мене до світла свого, яке Ти уготував праведникам”. Так він молився, і раптово з’явився біля ложа його ангел ув образі преподобного Теодосія, що припав на груди йому і, люб’язно цілуючи, сказав до нього: “Це, о дитино, той, про якого молишся Господеві, тепер оце послав звістити тобі, що буде, як просиш, і до святих Його будеш причислений, і з ними у Царстві Небесного Владики поселишся. Коли ж Господь Бог повелить тобі від світу цього відійти й прийти до Себе, тоді ми не розлучимося, але вкупі будемо в тому світлі”. І, це сказавши, невидимий став для нього. Блаженний же Даміян збагнув, що від Бога було йому явлення, бо не бачив, щоб той, котрий до нього говорив, дверми зайшов чи в двері вийшов, але на якому місці з’явився, на тому й невидимий став. Тож скоро запросив служку й послав до преподобного Теодосія, молячи його прийти до себе. Коли ж святий прийшов, каже блаженний Даміян із веселим лицем: “Отче, чи буде так, як тепер явився ти й обіцяв?”. Преподобний же, що не відав того, відповів: “Не знаю, дитино, що є обіцяне мною тобі”. Тоді розповів йому блаженний Даміян, як сам молився і як явився йому обіцяльник ув образі преподобного. Це почувши, богонадихнутий Теодосій хвалив Бога, просльозився та й рече до блаженного: “Так, дитино, буде так, як тобі обіцяно було; ангел-бо Божий з’явився тобі в моєму образі, я ж грішний є, як можу бути обіцяльником такої слави, що уготована праведним”. Блаженний же Даміян, почувши таке звіщення, радісний і добронадійний став; тоді всю братію, що зібралася, цілував і в доброму ісповіданні з миром віддав душу свою в руки Господу, ангелам, що прийшли по нього, і просвітлів лицем, являючи радісне розлучення душі із тілом. Тоді преподобний Теодосій повелів ударити в било, щоб зібралася й інша братія, і так зі співами та великою честю поховали в печері чесне тіло Христового угодника на честь славленого в Тройці Бога. Тож молитвами блаженного цього, цілебника Даміяна, хай сподобить і нас, щоб були поміж спільниками царства Його, де нема болізні, на безконечні віки. Амінь.


[1] “Від Патерика Печерського”.

[2] Соборне послання апостола Якова
5:1 А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:
5:2 ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!
5:3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!
5:4 Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!
5:5 Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення.
5:6 Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!
5:7 Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній.
5:8 Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній!
5:9 Не нарікайте один на одного, браття, щоб вас не засуджено, он Суддя стоїть перед дверима!
5:10 Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння, вони промовляли Господнім Ім'ям!
5:11 Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів. Ви чули про Йовове терпіння та бачили Господній кінець його, що вельми Господь милостивий та щедрий.
5:12 А найперше, браття мої, не кляніться ні небом, ані землею, і ніякою іншою клятвою! Слово ж ваше хай буде: Так, так та Ні, ні, щоб не впасти вам в осуд.
5:13 Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!
5:14 Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я,
5:15 і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.
5:16 Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!
5:17 Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців...
5:18 І він знов помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід!
5:19 Браття мої, коли хто з-поміж вас заблудить від правди, і його хто наверне,
5:20 хай знає, що той, хто грішника навернув від його блудної дороги, той душу його спасає від смерти та безліч гріхів покриває!
Як. 5
, [14].

[3] “Листопада 1-го”.