...
Житія святих,  Січень

Священномученик Климент, єпископ Анкірський, мученик Агафангел та інші з ними

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 23-й день

Священномученик Климент народився в галатійському місті Анкірі 258 року від батька язичника і матері християнки. У дитинстві втратив батька, а на дванадцятому році — і матір, яка передбачила йому мученицьку кончину за віру в Христа. Жінка, яка усиновила його, Софія, виховувала його в страху Божому. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи змоги їх прогодувати, і Софія збирала нещасних до себе, годувала й одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому. Він навчав дітей і готував їх до прийняття Святого Хрещення. Багато з них згодом померли мученицьки за віру в Христа.

За доброчесне життя святий Климент був поставлений на читця, а потім на диякона, у вісімнадцять років отримав сан пресвітера, а у двадцятирічному віці був висвячений на єпископа Анкірського. Незабаром спалахнуло гоніння Діоклітіана (284-305) на християн. За доносом притягнутий був до відповіді і єпископ Климент. Правитель Галатії Дометіан намагався схилити святого до поклоніння язичницьким богам, але єпископ Климент твердо сповідував віру Христову і мужньо перетерпів усі муки, на які наразив його лютий намісник. Його вішали на дереві, різали тіло гострим залізом так, що видно було кістки, жорстоко били палицями та камінням, крутили на колесі й палили на повільному вогні. Господь оберігав Свого страждальця і чудесно зціляв його понівечене тіло. Тоді Дометіан послав святого до Рима, до самого імператора Діоклітіана, з донесенням про те, що єпископа Климента жорстоко мучили, але він виявився нездоланним. Діоклітіан, побачивши мученика цілковито здоровим, не повірив донесенню і піддав його ще жорстокішим тортурам, а потім ув’язнив.

Багато хто із язичників, бачачи мужність святого і чудесне зцілення його від ран, увірував в Христа. До святого Климента у в’язницю стікалися люди для повчань, зцілень і Хрещення, так що в’язниця перетворилася на храм. Багатьох із них за доносом стратив імператор. Діоклітіан, вражений дивовижним терпінням святого Климента, відіслав його в Нікомідію до свого співправителя Максиміана.

Дорогою, на кораблі, до святого приєднався учень його Агафангел, який уникнув страти з іншими сповідниками і бажав постраждати й померти за Христа разом із єпископом Климентом.

Імператор Максиміан віддав святих Климента й Агафангела правителю Агрипіну, який піддав їх таким нелюдським катуванням, що навіть у глядачів-язичників спалахнуло почуття співчуття до мучеників і вони побили камінням мучителів.

Отримавши свободу, святі зцілювали мешканців міста покладанням рук, хрестили і наставляли людей, які стікалися до них у безлічі. Знову схоплені за розпорядженням Максиміана, їх відправили на батьківщину в місто Анкір, де князь Анкірський Куріній знову піддав їх мукам, а потім відіслав у місто Амісію до намісника Дометія, який вирізнявся особливою жорстокістю.

В Амісії святі мученики були кинуті в кипляче вапно, пробули в ньому добу і залишилися неушкоджені. З них здирали шкіру, били залізними палицями, клали на розпечені залізні ліжка і поливали сіркою. Святим усе це не шкодило, і їх відправили до Тарса для нових мук. Дорогою в пустелі святому Клименту, за його молитвою, було дано одкровення, що він ще 28 років буде страждати за Ім’я Христове. Зазнавши безліч мук, святі були ув’язнені в темницю, де пробули 28 років.

Після смерті Максиміана святий Агафангел був усічений мечем. Святого Климента звільнили анкірські християни з в’язниці і відвезли в печерний храм. Там після звершення Літургії святий сповістив вірянам швидке закінчення гонінь і свій близький відхід. Святий мученик дійсно незабаром був убитий воїнами міста, які увірвалися до храму. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви († бл. 312).

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь священномученику Клименту, епископу Анкирскому, глас 4

Лоза́ преподо́бства и стебль страда́льчества,/ цвет свяще́ннейший и плод Богода́нный,/ ве́рным, всесвяще́нне, присноцвету́щ, дарова́лся еси́,/ но я́ко му́чеников сострада́лец/ и священнонача́льников сопресто́льник,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак священномученику Клименту, епископу Анкирскому, глас 4

Лозы́ был еси́ честна́я розга́ Христо́ва,/ многострада́льне Кли́менте всехва́льне, я́влься,/ со стра́ждущими же взыва́л еси́:// Ты му́чеников, Христе́, све́тлое ра́дование.

Тропaрь, глaсъ д7:

ЛозA прпdбства и3 стeбль страдaльчества, цвётъ сщ7eннэйшій и3 пл0дъ бGодaнный, вBрнымъ, всесщ7eнне, присноцвэтyщъ даровaлсz є3си2: но ћкw мч7никwвъ сострадaлецъ и3 сщ7енноначaльникwвъ сопрест0льникъ, моли2 хrтA бGа, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2 днeсь:

Лозы2 бhлъ є3си2 честнaz розгA хrт0ва, многострадaльне кли1менте всехвaльне ћвльсz, со стрaждущими же взывaлъ є3си2: ты2 мч7никwвъ, хrтE, свётлое рaдованіе.

Ще в розробці

Знайшли помилку